"Надія"

1. Я тримаю в руках промінь світла,

Що пробився крізь темні хмари,

Він ніжно гладить душу, мов крила,

І розганяє сумніви й страждання.

2. Надія — мов вогник у далекій ночі,

Що не гасне навіть під бурею,

Вона шепоче тихо у серці очі,

Що варто вірити, не зважаючи на втому.

3. Я дивлюсь на небо, де сходить зоря,

І відчуваю, як серце оживає,

Вона веде мене крізь морок і тьму,

І кожен крок стає світлом, що зникає.

4. Навіть коли вітер рве мене назад,

І здається, що сила згасає,

Надія тримає шлях під ногами,

І крила розправляються, де тиша спалахає.

5. Я чую її голос у тиші ранку,

Мов музика, що грає крізь хмари,

І навіть якщо світ здається мов пустка,

Вона вказує шлях поміж горами й долами.

6. Надія живе у кожному подиху,

У кожній краплі роси на траві,

Вона веде серце до світлих стежок,

Де мрії знов можуть розквітати живі.

7. Я йду вперед, навіть коли темрява,

Мов стіна, стоїть на шляху,

Бо світло надії завжди поруч,

І зігріває серце у скруті й смутку.

8. Кожен день — мов нова сторінка життя,

І навіть якщо ніч здається безмежною,

Надія піднімає мене з пітьми,

І дає сили йти дорогою впевненою.

9. Я бачу, як сонце пробиває хмари,

І в кожному проміні — нова обіцянка,

Що навіть якщо світ сповнений втрат,

Є місце для світла, для віри, для кохання.

10. Надія — мов тихий друг у спокої,

Що шепоче: «Тримайся, не здавайся»,

І навіть коли світ навколо холодний,

Вона зігріває серце і надихає.

11. Я відчуваю, як вона росте в серці,

Мов дерево, що проростає крізь камінь,

І кожна гілка тягнеться до світла,

Щоб душу обійняти теплом і спокоєм.

12. Надія мов ріка, що тече невпинно,

Вона змиває страх і смуток ночі,

І навіть якщо шляхи здаються глибинно,

Вона веде крізь всі перешкоди й кручі.

13. Я дивлюсь на світ із новою вірою,

І розумію: кожна мить — дарунок,

Навіть темрява приносить досвід,

Що надихає душу і серце зворушує.

14. Надія живе у словах, що шепоче вітер,

У кожній пісні, що лунає крізь тишу,

Вона пробуджує сміливість у серці,

І дарує крила, щоб летіти вище.

15. Я тримаю її у грудях мов скарб,

Що не можна зламати чи загубити,

І навіть якщо світ стане суворий,

Вона допомагає стояти і боротися.

16. Надія — це промінь, що веде крізь втому,

Вона розвіює морок і страхи,

І навіть коли здається, що кінець близький,

Вона дає сили рухатись далі.

17. Я відчуваю, як серце б’ється в унісон,

З її ритмом, що не знає поразки,

І кожен день стає святом життя,

Де можливо віднайти радість і ласку.

18. Надія мов зірка у нічному небі,

Що світить, навіть коли хмари густі,

І навіть якщо дороги важкі і довгі,

Вона веде крізь всі шляхи і кручі.

19. Я йду вперед із нею поруч завжди,

І розумію: темрява — лише ілюзія,

Бо серце наповнене світлом і вірою,

І кожен день приносить нову гармонію.

20. І коли світанок розкриє свої крила,

Я бачу, що надія жива і сильна,

Вона з нами навіть у тиші й пітьмі,

І робить душу світлою й безстрашною.