"Кохання"

1. Твої очі горять, мов нічні зорі,

І я тону у їх глибокій тиші,

Кожен подих твій зникає поміж кро́рі,

І серце б’ється, мов в полоні спокуси.

2. Я відчуваю тепло твоїх рук,

Мов сонце вранці, що сходить тихо,

І кожен дотик відштовхує всі муки,

Немов відчиняє двері до неба.

3. Ми йдемо стежкою, де тіні грають,

І вітер приносить запах твоєї шкіри,

Мов музика, що душу запалює,

І розганяє сумнівів тьму й злих вирів.

4. Кожне слово твоє — мов крапля світла,

Що падає в серце і палає яскраво,

І навіть коли ніч стане мов велика пустота,

Я бачу тебе — і втрачаю страх.

5. Твої губи — наче тиша весни,

Що шепоче обіцянки ніжно і тихо,

І я знову втрачаю всі старі ланки,

Щоб злетіти з тобою у висоти.

6. Ми мовчимо, але чуємо все,

Що серця наші шепочуть без слів,

І навіть темрява, що лягла на шлях,

Відступає перед світлом любові живих.

7. Кохання твоє — мов океан безкрайній,

І я пливу в ньому, не боячись хвиль,

Бо кожна буря стає ніжною радістю,

Що знову веде нас у світло мрій.

8. Я відчуваю, як твоє серце б’ється,

Мов ехо мого власного ритму,

І кожна мить з тобою не зникає,

А лиш лишає слід тепла і думки.

9. Ми зливаємось у тиші і в світлі,

Мов зорі, що сходять у темряві,

І навіть віки не зможуть розірвати

Те, що в нас є — вогонь незгасний.

10. Я бачу твою душу в кожному погляді,

Вона палає, мов вогонь, що гріє,

І навіть коли світ здається мовчазним,

Я з тобою — і нічого не боюся.

11. Наші кроки звучать разом у ніч,

Мов пісня, що тягнеться крізь простір,

І кожен подих стає святом,

Що запалює в серцях вогонь.

12. Я відчуваю тебе у повітрі,

У кожному дотикові вітру і світла,

І навіть коли розлука нависає,

Твоє кохання лишає мені спокій.

13. Ми мов тіні, що обіймають світанок,

І навіть ніч не може нас роз’єднати,

Бо серце знає шлях до серця,

І любов ніколи не перестає виблискувати.

14. Твоє ім’я — як молитва у темряві,

Що веде мене крізь всі сумні дні,

І я знову знаходжу себе в тобі,

Немов у світлі нового світанку.

15. Я боюся втратити цей вогонь,

Що горить у грудях, мов свічка,

Але знаю: кохання не вмирає,

Воно живе навіть крізь пітьму і смуток.

16. Твої очі — це море, що мене тягне,

І я пливу без страху, без меж,

Бо навіть хвилі, що ламають шлях,

Стають лише частиною нашого злету.

17. Ми мов дві душі, що знайшли один одного,

І світ стає менший під нашим подихом,

І кожен спогад, що з’являється знову,

Гріє серце, мов ніжне світло ранку.

18. Я прошу ніч зупинити мить,

Щоб тривала вона вічно для нас,

Щоб навіть коли віки промайнуть швидко,

Ми залишились у спокої і щасті.

19. Твоє кохання — мов шлях до небес,

І я йду ним, не боячись темряви,

Бо знаю: де б я не був,

Ти завжди зі мною, моя відрада і мрія.

20. І коли зіркиз гаснуть у небі,

І світ сповзе у тишу ночі,

Я буду любити тебе без кінця,

Бо кохання наше — вічність серед пітьми.