"Схід сонця"

1. Промені крадькома торкають землю,

І тиша ще тримає нічний спокій,

Десь даль тихо співає свою пісню,

І світ прокидається від сну глибокого.

2. Я стою, немов частина ранку,

Де серце б’ється з першим світлом дня,

І кожна хмара, мов крила пташки,

Несеться високо, зникаючи у синяві.

3. Дерева тремтять від першого вітру,

Їх листя блищить, мов краплі срібла,

І сонце малює шлях крізь сутінки,

Відкриваючи день, що ще не було.

4. Я вдихаю холодну свіжість світу,

І відчуваю, як душа оживає,

Мов ріка, що пробилась крізь тьму,

І вирує у серці тихо й глибоко.

5. Птахи співають, немов дзвони ранні,

І кожен звук проникає у серце,

Він нагадує про світ, що живий,

І про любов, що знову встає з темряви.

6. Я бачу, як роса блищить на траві,

Мов маленькі світи у промінні світла,

І серце розквітає разом з небом,

Щоб зустріти день у своїй чистоті.

7. Схід сонця — це мить невловима,

Де час зупиняється на краю світу,

І кожен подих, мов подяка,

Летить у простір, що без кінця й краю.

8. Я вдивляюсь у горизонту синь,

Де небо і земля зливаються в одне,

І відчуваю, як в мені прокидається мрія,

Що тягнеться крізь час, мов вогонь теплий.

9. Тиша ранку не потребує слів,

Вона дихає в кожній травинці,

І навіть ті, хто загубив свій шлях,

Відчують її ніжність у серці.

10. Я дякую світлу, що зійшло з висоти,

За шанс побачити красу просту,

За віру, що навіть у дрібній миті

Живе велика надія без суму.

11. І навіть якщо хмари прийдуть скоро,

Що закриють проміння ніжне й ясне,

Я знаю — воно знов повернеться,

Як любов, що не вмирає, а стає часне.

12. Дерева кланяються сонцю на світанку,

І вітер несе запахи далекі,

Я йду поміж ранкових стежок,

Де кожен крок стає мрією свіжою.

13. Схід сонця — це перший подих життя,

Він відкриває серце для нового дня,

І навіть втому вчорашню стирає,

Щоб знов народити надію й світло.

14. Я стою серед поля, де тиша глибока,

І кожна травинка шепоче мені слово,

Що ніч минула, і день вже новий,

І світ завжди готовий для любові.

15. Сонце росте, і тіні відходять,

І світло переливає всі фарби,

І я розумію: кожна мить — дар,

Що відкриває серце для світу й радості.

16. Я вдивляюсь у небо, що горить,

І відчуваю, як в мені пробуджується сила,

Що допомагає йти через тіні,

І зустрічати день, що дає надію.

17. Схід сонця — це пісня без слів,

Вона дихає у кожній краплі роси,

І навіть ті, хто давно загубився,

Можуть знайти у ній шлях до себе.

18. Я приймаю цей світ у серце,

Мов благословіння у тихій миті,

І відчуваю, що життя прекрасне,

Бо кожен день — шанс відкрити світло.

19. Тиша й світло зливаються разом,

І серце б’ється в унісон із світом,

Я стою на порозі нового дня,

Де мрії оживають мов політ пташок.

20. І коли сонце підніметься високо,

Я ніколи не забуду цей ранковий час,

Бо схід сонця — це вічність у хвилині,

Що відкриває душу для світла й щастя.