"Тиша моря"

1. Я стою на березі, де хвилі сплять,

І ніч спускає свій оксамитовий плащ,

Там серце тихо починає шукать,

Що приховано за обріїв меж.

2. Місяць лежить на воді сріблястій,

Мов спогад про далеку любов,

І вітер шепоче промовою чистій,

Що рве туман і приносить спокій.

3. Хвиля ковзає, мов руку простягає,

І кожен прибій — то подих землі,

Що світлом і темрявою грає,

І несе у серце таємниці мрії.

4. Я слухаю шелест води у піску,

І здається — вона знає мої думки,

Про все, що загубилось у віках,

І що не знайшло дороги крізь роки.

5. Тиша тут не мовчання, а живе,

Вона дихає між глибоких хвиль,

І серце моє, немов вітер, пливе,

Впиваючи спокій у м’який стиль.

6. Я бачу зорі, що падають у синь,

Мов краплі світла на воду темну,

І кожна — мов обіцянка, що лине,

Що ніч не вб’є душу, не зламає.

7. Море пам’ятає всі мої кроки,

І кожен мій подих тут лишає слід,

І навіть якщо час розірве дороги,

Тут спокій завжди живе, мов крила світ.

8. Я відчуваю холод і м’якість хвиль,

Вони, мов руки старого друга,

Що проводить через спокій і смуток,

І обіймає, коли самота мука.

9. Тут немає страху, немає втрат,

Лише шепіт води і мого серця,

І ніч, мов шаль, накриває гладь,

Щоб заховати всі сльози і стреси.

10. Я йду по воді, мов по стежці снів,

І кожен крок — як подих вічності,

Де спокій дихає крізь мої ліниві сни,

І морська тиша веде мене у чистості.

11. Я бачу, як хвиля цілує берег,

І вітер шепоче мені ім’я,

Що втратилося десь між небом і серцем,

І повертається знову у ніч ясну.

12. Місяць віддзеркалює мої думки,

І кожен промінь — мов нитка спокою,

Що в’яжеться між тишею і роком,

І несе у серце новий спогад про мрію.

13. Я прошу ніч зупинитись на мить,

Щоб ввібрати красу цієї хвилі,

Щоб серце навчилося спокій любить,

І знов відчуло неба простір милий.

14. Хвилі несуть історії далеких країн,

Про кораблі, що втратили курс,

Про кохання, що тривало віки,

І про тих, хто знов шукає спокусу.

15. Я розумію: море — це дзеркало душі,

І кожен прибій — як подих часу,

Що змиває біль, що колись був моїм,

І залишає спокій, мов дивний знак.

16. Тиша моря мовчить, але говорить,

Вона шепоче історії вітру,

Що зірки ловлять у свої долоні,

І ведуть мене крізь ніч без страху.

17. Я відчуваю, як серце стає легким,

Мов хвиля, що летить до неба,

І кожен подих, що був колись важким,

Розчиняється у воді без меж.

18. Тут немає часу, тут немає слів,

Лиш тиша і море у вічнім обіймі,

І я зливаюсь з ним, як із сновидінь,

Щоб назавжди лишитись у цій тишині.

19. Я дякую нічому і всьому,

Що привело мене сюди в темряву,

Що давало втому і світло разом,

Щоб я зрозумів тишу і славу.

20. І коли ніч піде, а зорі згаснуть,

Моє серце залишиться тут назавжди,

В обіймах моря, в спокої простому,

Де я навчився любити тишу й життя.