“Весна у серці”

1. Весна прийшла — не в лісах, не в садах,

А тихо в душі розквітла,

Немов після бурі у темних снах

Розтанула крига розбита.

2. Вона принесла аромат тепла,

І вітер зітхнув уперше,

І пісня ранкова, немов з джерела,

Торкнулась душі без вершень.

3. Усе оживає — трава, вода,

І навіть забуті спогади,

Як діти, біжать у поля, де страта

Зникає під сяйвом погляду.

4. Весна — то прощення, тиха мить,

Де серце вчиться дихати,

Де знову хочеться вірить і жить,

Без страху, без тіней відбитих.

5. Я бачу, як небо малює світ,

Аквареллю ніжного ранку,

І кожен промінь, як Божий звіт,

Про щастя без плану й рамки.

6. Під кронами вишень шумить земля,

І пахне дощем і життям,

А в мені росте нова весна —

Як спогад, що став крилатим.

7. Всі сумніви тануть, як перший сніг,

У променях щирої віри,

Бо навіть там, де панує гріх,

Любов — то початок світу.

8. Я чую, як дихає кожен кущ,

Як річка співає долі,

І все, що було колись порожньо,

Тепер наповняє воля.

9. Весна говорить без слів, без фраз,

Її шепіт — у шелесті листя,

Вона повертає до нас

Сенс навіть у найменшім диханні.

10. І сонце торкає старий паркан,

Як торкають душу спогади,

І навіть біль, що колись був стан,

Стає тепер — благодаттю.

11. Весна не питає, чому болить,

Вона просто кладе долоню

На серце — і змушує жить,

І вірить у дні без погоні.

12. Я йду полем — там пахне мед,

І світло ллється з неба,

І навіть якщо ще є холод десь,

Весна знає: тепло там треба.

13. Бо все, що було, вже не жаль,

А досвід і ніжність втоми,

І навіть сльоза, що впала в даль,

Блищить, як перлина дому.

14. І хочеться дякувать кожен раз,

За те, що існує ранок,

За те, що весна відкрила в нас

Любов, як молитву й знак.

15. І навіть якщо світ знов зів’яне,

І знову прийде осінь,

Весна все одно в мені стане

Тим дивом, що світить досі.

16. Бо є у серці маленький сад,

Де сплять усі мрії давні,

І кожна весна — то новий лад

Душі, що росте безставно.

17. І я усміхаюсь, дивлюсь на світ,

На все, що живе і світиться,

Бо навіть біль — то лиш тихий звіт,

Що серце ще не закінчиться.

18. Весна у серці — то ніжний звук,

Що грає на струнах віри,

І навіть коли падає рух —

Любов знову зводить крила.

19. І хай навколо ще сніг лежить,

І небо ще хмуро дивиться,

Весна вже в мені — вона велить

Молитись, любить і дивиться.

20. Бо там, де живе весняна мить,

Де тихо росте надія,

Там світ починає знову жить —

І серце не знає млісті.