"Під дощем старого міста"

1. Краплі стукають по дахах старих,

І вулиці блищать мокрим світлом,

Мов сльози забутих спогадів,

Що тануть під нічним небом.

2. Бруківка відбиває світло ліхтарів,

І я йду, не відводячи очей,

Мов шукаю серед дощу

Те, що втрачено колись давно.

3. Дахи ховають тіні будинків,

Мов старі легенди у стінах,

І навіть вітер, що гуляє вітрами,

Мов читає старі листи в руці.

4. Я чую шум дощу на асфальті,

Мов музика, що веде думки,

І кожна крапля — мов подих хмар

Над містом, що пам’ятає роки.

5. Люди йдуть, ховаючись під парасолями,

Але їхні очі ловлять світло,

І я розумію — навіть у дощі

Є мить, що гріє серце.

6. Кожен крок — відлуння моїх думок,

Мов вулиці знають мої таємниці,

І навіть стара лавка біля крамниці

Мовчить, та пам’ятає події.

7. Дощ розмиває сліди минулого,

Але залишає запах старих будівель,

І навіть повітря здається важким

Від смутку, що пливе крізь вулиці.

8. Я вдивляюсь у відблиски в калюжах,

Мов бачу обличчя, що давно зникли,

І кожна хвиля на воді

Мов шепіт забутої історії.

9. Ліхтарі тремтять у вологій нічці,

І тінь моєї фігури танцює на стінах,

Мов я сам — лише привид

Серед старих будинків і вулиць.

10. І вітер приносить запах хмар,

Що плакали над містом днями,

І кожен подих — мов нота

У симфонії дощу і тиші.

11. Я йду далі, і кроки мої

Мовляв залишають сліди в часі,

І навіть старі двері і вікна

Мов спостерігають, мов живі.

12. Дощ грає на даху театру,

Мов барабан старої пісні,

І навіть повітря у вузьких провулках

Мов пахне спогадами й тишею.

13. Краплі ковзають по моїй куртці,

І холод пробирає до кісток,

Та серце зігріває пам’ять,

Що живе у кожнім кроці і сльозі.

14. Місто здається мовчазним,

Але я чую його дихання,

І кожен віконний промінь світла

Мов обійми старого друга.

15. І в цій тиші, під дощем,

Я знаходжу спокій і розраду,

Мов дощ змив шум світу,

І залишив лише мене.

16. Люди зникають у темряві,

Але їхні історії лишаються,

І кожна калюжа — мов дзеркало,

Що відбиває втрачений час.

17. І я зупиняюсь на мості,

Де вода шепоче старі таємниці,

І чую, як місто співає тихо

Про любов, смуток і надії.

18. Дощ все ще падає, мов молитва,

І ніч обіймає вулиці старі,

І я розумію — у кожній краплі

Живе пам’ять, живе життя.

19. І навіть коли завтра світло встане,

І дощ залишить вулиці сухими,

Ця ніч залишиться зі мною

Мов старий друг, що пам’ятає.

20. І я йду під дощем старого міста,

І серце моє співає тишу,

Бо у шумі крапель і світлі ліхтарів

Живе спокій і любов назавжди.