"Вечір на хвилях" 80

1. Сонце схиляється до моря,

І небо стає кольором меду,

Хвилі шепочуть тихо, без слова,

Лагідно торкаючись берега.

2. Пісок ще теплий під ногами,

Мов спогад про день, що минув,

І вітер пестить волосся,

Мов мати, що любить і чекає.

3. Кожна хвиля — мов дотик руки,

Що пам’ятає дитячі сни,

І навіть шум у далині

Мов відлуння давно минулих днів.

4. Я сиджу на камені самотньо,

І дивлюсь, як море дихає,

І тиша обіймає лагідно,

Мов нічому не треба доказу.

5. Ластівки повертаються додому,

Іх крила розрізають повітря,

Мов спогади, що линуть мовчки,

І несуть легкість у душу мою.

6. Хвилі блищать, мов сльози щастя,

Що залишив день на піску,

І я ловлю у них відблиски,

Що нагадують про любов.

7. І вечір повільно опускається,

Мов ковдра на плечі світу,

І кожна хвиля шепоче:

“Ти не сам, ти — частина дива”.

8. І вдалині вогні кораблів

Мов зорі впали на хвилі,

І серце відчуває спокій,

Мов мрія, що не має межі.

9. Легкий вітер носить запах солі,

Мов літо залишилось тут,

І навіть тінь у піщаній долі

Мовчить, як відлуння мрій.

10. Море малює на небі відблиски,

І я дивлюсь, як сонце тане,

І в кожній хвилі — частка щастя,

Що кличе у серце радість.

11. І навіть коли день закінчиться,

Я бачу, що він залишив світло,

І в кожнім подиху морського бризу

Відчуваю тепло життя.

12. І хвилі обіймають берег,

Мов старі друзі, що не йдуть,

І навіть шум прибою

Мов пісня, що пам’ять несе.

13. Я ловлю відлуння спокою,

Що зникає у глибинах води,

І розумію — вечір цей

Мов літо, що живе в мені.

14. І зорі пробиваються крізь небо,

Мов свідки нічної краси,

І кожна з них — мов обіцянка,

Що світло завжди поруч з нами.

15. Хвилі гладять піщаний берег,

І ніч закриває день,

А я стою і слухаю,

Як море шепоче про вічність.

16. І кожен подих вітру ніжно

Лягає на серце моє,

Мов руки, що тримають спокій,

І пам’ять про день цей живе.

17. І навіть тіні вечірні

Мов спогади, що линуть тихо,

Та в кожній хвилі й промінні

Є частка радості живої.

18. Я відчуваю, що море

Мене несе у свої обійми,

І світ здається простим,

Мов дитячий сон серед хвиль.

19. І кожна хвиля, що відходить,

Залишає слід на піску,

Мов нагадування — живи,

Мов життя — у кожнім кроці.

20. І вечір на хвилях м’яко

Обіймає мене своєю тишею,

І я знаю — в морі, в небі, в серці

Залишається літо назавжди.