"Світанок над серцем"

1. Промінь сходить над містом тихо,

І тиша ковтає нічні сни,

Де серце б’ється ще несміло,

Але вже відчуває теплі дни.

2. Світанок пульсує в долонях,

Мов вода у струмку прозорім,

І навіть сумні думки поновні

Тануть, як сніг у траві гіркім.

3. Я вдихаю аромат світанку,

Що пахне землею і мрією,

І в кожнім русі ранку

Є обіцянка нової надії.

4. Сонце лагідно торкає плечі,

І світло пестить долини,

Мов віднайдена у нічній течії

Дорога до щастя й обітнини.

5. Кожна крапля роси на траві

Блищить, мов сльоза радості,

І кожен подих у мені

Відкриває двері чистоти.

6. Пташки співають перші пісні,

І вітер шепоче листю,

Мов пробуджує всі мрії,

Що спали під нічним небом.

7. І серце відчуває струмок

Тепла, що пливе крізь тіло,

Мов ріка у власний шляхок,

Що веде від темряви сміло.

8. Я йду серед ранкових полів,

Де світло грає у траві,

І кожен крок моїх долів

Мов сповідь у новій красі.

9. Бо ранок — це не просто світло,

Це дзеркало душі,

Де кожна тінь минулого літа

Відображається у чисті.

10. І навіть холод ранковий

Мов лагідна рука друга,

Що нагадує: у світі

Є час для любові й слуха.

11. Я вдивляюсь у обрій далекій,

Де небо зливається з землею,

І розумію, що цей момент

Відкриває мені двері новою.

12. Пробуджуються дерева,

Їх листя тремтить від світанку,

І все, що спало в морі неба,

Відчуває світу знаку.

13. І я вдячний цій миті,

Що дарує спокій душі,

Бо кожен світанок — це квітка,

Що розквітає для любі.

14. І навіть якщо ще сонце слабке,

І тінь затрималась на полі,

Я знаю — день принесе

Новий сміх, нову долю.

15. Бо світло — це не просто промінь,

Це серце, що б’ється всередині,

І кожен подих ранку — свідок,

Що ми живі і єдині.

16. І кожна травинка, що блищить,

Мов діамант у ранковій росі,

Нагадує — життя триває,

І час лікує всі рани у нас.

17. І я йду, і світ навколо

Розкриває обійми для мене,

Бо ранок вчить, що у серці

Є місце для добра й надії.

18. І навіть якщо буря прийде,

Я пам’ятаю цей світлий час,

Бо світанок над серцем

Несе із собою власний запас.

19. І серце моє співає тишу,

Мов ріка, що дзеркалить небо,

І навіть смуток тане в дню,

Як сніг у сонячну годину.

20. Приймаю світло, що сходить,

І знаю: новий день — мій друг,

Бо кожен світанок над серцем

Несе із собою вічний круг.