"Осінній лист як спогад"

1. Лист падає з дерева тихо,

Мов думка, що стала сном,

І осінь, немов утіха,

Лягає на землю вином.

2. Усе тут сповільнилось, дихає,

І небо десь вдалині,

І вітер, що серце тихшає,

Говорить мовою днини.

3. Осінній лист, мов пам’ять,

Про дні, що минули давно,

У ньому згорнулася правда —

Що все повториться знов.

4. У ньому дотик дитинства,

І перший подих весни,

І перше тихе прощання,

Що болем спадає з висі.

5. Лист падає — і звучить,

Мов дзвін забутої пісні,

І світ враз стає інакшим,

Бо в ньому тиша святинь.

6. У кожнім русі вітру

Є подих старих казок,

І навіть у листі віття

Звучить життя без строк.

7. Дорога вся в кольорах,

У мідних, бурштинних снагах,

І світло тремтить у хмарах,

Як спогад у глибинах.

8. І кожен листок — як слово,

Що Бог написав восени,

Щоб ми зрозуміли знову,

Як вміють прощати сини.

9. Бо осінь — це не кінець,

Це просто нова молитва,

Що тихо лягає на серце,

Як сповідь після розкриття.

10. І в цьому вогні багрянці,

І в цьому холоді днів,

Є щось від тремтливих шансів,

Що світ іще не згаснів.

11. Я йду серед листя і тиші,

І кожен крок — як звук,

Що будить серце між віршів,

Між втрат і між рук.

12. І вітер мені нагадує

Тих, кого вже нема,

І серце, що не втомляється,

Б’є в ритмі земного "сама".

13. Осінь шепоче лагідно:

"Не бійся втрачати дні,

Бо навіть коли все згасне,

Ти світитимеш у мені".

14. І я усміхаюсь їй тихо,

Бо знаю — в її сумі світ,

І навіть коли все стихає,

Любов не зникає слід.

15. Бо кожен лист — то прощання,

Але й новий початок,

Бо все, що падає нині,

Зросте в тиші завтрашніх хаток.

16. І навіть коли земля

Застигне під снігом білим,

То лист цей, мов іскра мала,

Згадає весну у тілі.

17. І час обертає коло,

І небо знов стане ясним,

Бо в осені є привітання

Для тих, хто втратив дім.

18. І я тримаю в долоні

Той лист, мов пам’ять жива,

І бачу в його узорах

Сльозу і любов Христа.

19. Він падає — і зникає,

Та пахне, мов вічний сад,

Бо навіть у в’яненні — сяйво,

Бо навіть у тлінні — лад.

20. І осінь мовчить у мені,

І листя горить у душі,

І я розумію — у цім

Є вічність, що дихає в тиші.