"У твоїх очах зорі"

1

У твоїх очах зорі світяться,

Немов небо вирішило спуститись ближче,

Я дивлюсь — і гублюсь у тій глибині,

Де кожен погляд — мов вічність.

2

Світ навколо зникає без сліду,

Коли твій усміх торкає серце,

І навіть тиша починає співати,

Коли ти поряд, моя ніжність.

3

Я п’ю тебе поглядом — повільно,

Немов воду після довгої спраги,

І навіть найглибший сум

Стає солодким, коли ти поруч.

4

Твої вії — мов крила ночі,

Що прикривають мої думки,

І я не боюся ні дня, ні бурі,

Коли в мені світить твій спокій.

5

Твоє слово — тепліше за сонце,

І навіть зимовий вітер стихає,

Коли твій голос торкає душу,

Мов нота небесної музики.

6

Ми мовчимо, та мовчання говорить,

Про те, що словами не сказати,

Бо справжнє кохання не в словах —

В поглядах, дотиках і тиші.

7

Коли я бачу тебе здалеку,

Час спиняє свій біг раптово,

І кожен крок до тебе —

Мов шлях крізь вічність і світло.

8

Ти — мій спокій у бурях серця,

Мій берег, коли хвилі високі,

І навіть коли все зникає,

Ти — моє незмінне "завжди".

9

Коли ти смієшся — небо радіє,

Коли мовчиш — воно слухає,

Бо навіть світ розуміє,

Що в тобі — його гармонія.

10

Твої руки — мій прихисток,

Де світ стає простим і добрим,

І навіть біль, що був у серці,

Танe, мов сніг під сонцем.

11

Ти — мій світанок у темряві,

Моя надія, що не згасає,

І навіть коли світ мовчить,

Ти говориш мені серцем.

12

Коли твої губи торкають слово,

Світ зупиняється, щоб слухати,

І навіть вітер завмирає,

Бо йому теж хочеться любові.

13

Я не шукаю іншого неба,

Бо воно — у твоїх очах,

І навіть якби згасли зорі,

Ти все одно світила б мені.

14

Ми народжені, щоб знайти одне одного,

Серед мільярдів сердець і доль,

Бо тільки твоя душа

Впізнає ритм моєї.

15

Ти — мій сенс і мій спокій,

Моя мрія і моя правда,

І навіть коли життя змінює все,

Це почуття залишається вічним.

16

Ми не належимо часу,

Бо любов сильніша за нього,

І навіть у світах далеких

Ми все одно знайдемо одне одного.

17

Ти — мій вогонь і моя вода,

Моя пісня і моя тиша,

І навіть коли світ зруйнується,

Я шукатиму тебе в зорях.

18

Твої очі — два вікна у вічність,

Де кожна зірка має ім’я,

І я знаю — серед них є моя,

Що світиться лише для тебе.

19

І навіть коли ніч опаде,

Я залишусь у твоєму світлі,

Бо твої очі — це не просто зорі,

Це моє небо, моя душа.

20

Тож хай світ згорить і переродиться,

Хай час зітре всі сліди,

Та поки ти є — я безсмертний,

Бо живу у твоїх очах.