"Дотик душі"

1

Ти прийшов, коли світ мовчав,

І серце моє було холодним,

Твій погляд став теплом весни,

Що розтопив мовчання й лід.

2

Коли торкнувся ти моєї руки,

Усе довкола зникло раптово,

Лишилось тільки відчуття —

Немов душа знайшла домівку.

3

Ти не казав великих слів,

Та очі говорили правду,

І в тій безмовній глибині

Я вперше відчула — мене бачать.

4

Ми стояли серед нічних вогнів,

Світ засинав у тіні неба,

А наші серця, мов два вогники,

Пульсували в одному ритмі.

5

Ти посміхнувся — і враз світло

Розлилось навколо, мов світанок,

І навіть темрява навколо

Здалася лагіднішою, ніж завжди.

6

Ти мовчав, але я чула все —

Кожен подих, кожну думку,

Бо між нами вже не було стін,

Лише простір з довіри й ніжності.

7

Ти торкався мого волосся тихо,

Немов боявся розбудити мрію,

І я ловила кожен рух,

Щоб запам’ятати назавжди.

8

Ми не говорили про майбутнє,

Та воно стояло поруч — тепле,

Як світло ранку після дощу,

Що падає на чисту землю.

9

Коли ти мене обійняв,

Світ зупинився на мить,

І я зрозуміла — ось воно,

Те, що шукають усе життя.

10

Кохання — не буря і не грім,

А ніжний подих тиші,

Що приходить, коли ти поруч,

І серце нарешті спокійне.

11

Ми вчилися мовчати разом,

Слухаючи тишу між словами,

Бо справжня близькість —

Коли не треба пояснень.

12

Ти був у кожній миті —

У світлі, у дощі, у вітрі,

І навіть коли тебе нема,

Ти — в мені, у подиху, у серці.

13

Ми — два береги однієї ріки,

Які торкаються хвилями думок,

І навіть розлука не зітре

Те, що народилося між душами.

14

Коли життя стане тінню,

Я все одно шукатиму тебе,

Бо навіть час не має сили

Знищити істинну любов.

15

Ти — мій дім серед бур,

Моя тиша серед галасу,

І навіть якщо світ впаде —

Ти залишишся в мені.

16

Я вчуся дихати тобою,

Між рядками буднів і снів,

І кожна думка — це крок

До твого серця знову.

17

Світ може змінюватись навколо,

Та ми — частинка вічності,

Бо наші душі злились в одну,

І це — найвища істина.

18

І навіть якщо доведеться йти,

Я залишу тебе в собі,

Як світло, що ніколи не згасає,

Як пам’ять про справжнє кохання.

19

Бо дотик душі — це більше, ніж мить,

Це вічність, захована в погляді,

І навіть мовчання між нами

Співає пісню любові.

20

І коли знову зустрінемось ми,

Після довгих доріг і років,

Наші душі впізнають одна одну,

Бо вони — завжди були разом.