"Природа"

1

Ліс співає шепіт листя,

Кожен звук — мов подих життя,

Там сонце грає промінням,

І вітер малює на гілках тіні.

2

Річка тече, мов срібний струмок,

Несучи спокій і прохолоду,

Вона шепоче таємниці,

Що знає лише вода.

3

Гори стоять велично й мовчазно,

Їх вершини торкаються неба,

І кожен камінь пам’ятає

Стародавні історії світу.

4

Квітка розкриває пелюстки вранці,

Вбирає краплі роси,

І кожен її колір

Дарує радість оточуючому.

5

Пташиний спів — музика світу,

Він наповнює повітря гармонією,

І навіть серце, що втомлене,

Відчуває легкість і свободу.

6

Сонце сідає за обрій,

Малюючи небо фарбами,

І темрява спускається тихо,

Як тепла ковдра на землю.

7

Вітер носить запах полів,

Шепоче між травами і деревами,

І здається, що весь світ

Дихає разом із ним.

8

Дощ падає м’яко і ніжно,

Краплі стукають у вікно,

І земля п’янко пахне життям,

Що оновлюється знову і знову.

9

Сніг вкриває землю білим покривалом,

Затихає світ, і тиша цариця,

Кожна інеєва гілка

Блищить, немов коштовний камінь.

10

Місяць з’являється у нічному небі,

Освітлює шлях для мандрівників,

І тіні лісу стають казковими,

Наче світ спить у магії снів.

11

Зорі мерехтять мов вогники,

Вказують дорогу загубленим душам,

І кожен погляд у небо

Несе спокій і надію.

12

Осінь фарбує листя в золото,

І вітрино танцюють між деревами,

Момент краси минає швидко,

Але пам’ять його зберігає серце.

13

Весна приходить із запахом квітів,

Все оживає, розквітає знову,

І ми відчуваємо диво,

Що природа дарує щодня.

14

Листок падає, кружляючи в повітрі,

Наче легкий танець вітру,

І навіть смерть у цьому циклі

Стає частиною гармонії життя.

15

Ранок наповнений співом комах,

Їхні крильця мерехтять на сонці,

І кожна дрібниця — як скарб,

Що створює красу світу.

16

Грім розриває небо у лісі,

Але після бурі приходить тиша,

І земля дихає легко і свіжо,

Оновлена, як ніколи раніше.

17

Рослини тягнуться до світла,

Шукаючи тепло і силу,

І їхнє терпіння навчає нас,

Що зусилля завжди винагороджуються.

18

Сонце сходить над морем,

Відбивається в хвилях сріблом,

І мить ця — як маленьке диво,

Що пробуджує душу.

19

Ніч опускається на луки і поля,

Тиша накриває світ,

І тільки звуки природи

Пам’ятають про життя у всьому.

20

Природа — вчитель і друг,

Вона дарує нам спокій і силу,

І кожен день, спостерігаючи її,

Ми вчимося цінувати життя.