«Тепло часу»

1. 

Тепло часу гріє землю й серце,

Мов сонце, що ллється крізь долоні.

Ми ловимо його у кожному подиху,

Щоб зрозуміти — життя повне світла.

2. 

Дні літа довгі, мов спогади,

Що залишаються назавжди в душі.

І ми йдемо ними, не поспішаючи,

Відчуваючи ритм серця і природи.

3. 

Сонце малює золото на воді,

Мов миті радості, що не повторяться.

Ми ловимо їх очима і серцем,

Щоб зберегти світло на роки.

4. 

Літо пахне квітами й травами,

Що кружляють у повітрі і пам’яті.

І ми дихаємо ними повільно,

Щоб відчути повноту життя.

5. 

Теплий вітер шепоче історії часу,

Про дні, що минули, і ті, що прийдуть.

І ми слухаємо, бо в цих шепотах

Є мудрість, що гріє душу.

6. 

Сонце падає на листя й землю,

І ми відчуваємо тепло на долонях.

Бо навіть коротка мить радості

Може зігріти нас на цілий рік.

7. 

Дні літа — мов сторінки книги,

Що пишемо власними кроками.

І кожна сторінка наповнена світлом,

Що гріє серце і душу одночасно.

8. 

Сміх друзів лунає серед полів,

Мов музика, що об’єднує миті.

І ми ловимо його у серці,

Щоб не загубити у буденності.

9. 

Сонце сходить і заходить кожного дня,

Мов обіцянка нової надії.

І ми крокуємо крізь це світло,

Вчимося цінувати теплі миті.

10. 

Літні вечори пахнуть медом і тишею,

І ми слухаємо їх у серці й душі.

Вони нагадують: життя — це світло,

Що не зникає, якщо його берегти.

11. 

Вода в річці блищить, мов дзеркало,

І ми бачимо себе у його глибині.

Бо навіть буденний день літа

Може стати миттю відкриття.

12. 

Дні пройшли, але тепло залишилось,

Воно живе у спогадах і усмішках.

Ми зберігаємо його у серці,

Щоб зігрівати душу у холодні дні.

13. 

Сонце грає на воді, на траві,

Мов художник малює миті.

І ми ловимо кожен промінь,

Щоб відчути радість і спокій.

14. 

Тепло часу проникає у думки,

І ми відчуваємо його ритм у серці.

Бо навіть короткий день літа

Може наповнити світлом весь рік.

15. 

Літній вітер приносить аромати квітів,

Що кружляють у повітрі і пам’яті.

І ми дихаємо ними повільно,

Щоб відчути красу моменту.

16. 

Дні літа вчать нас приймати час,

Йти разом із ним і не поспішати.

Бо кожна мить — це дар,

Що гріє серце і душу одночасно.

17. 

Сонце заходить, фарбуючи небосхил,

Мов обіцянка нових днів.

І ми стоїмо серед світла й тепла,

Щоб відчути гармонію всередині.

18. 

Дні літа — це свобода і надія,

Що розкриває крила серця.

Ми летимо серед сонця і квітів,

Щоб відчути повноту буття.

19. 

Тепло часу не згасає ніколи,

Воно живе в усмішках, поглядах і словах.

І ми пам’ятаємо: навіть після бурі

Прийде день тепла і спокою.

20. 

Тож тримай літо у серці, як дар,

Лови кожен промінь, що падає на плечі.

Бо життя — це сонце, що світить всередині,

І тільки ми вирішуємо, чи бачити його.