«Пам’ять вітру» 60

1. 

Вітер носить запах осені,

Мов пам’ять про минулі дні.

Ми відчуваємо його холод і тепло,

І розуміємо: все минає, але лишається слід.

2. 

Листя кружляє у повітрі, мов спогади,

Що не можна повернути назад.

Та вони живуть у серці, мов світло,

Що нагадує: ми ще тут.

3. 

Вітер шепоче крізь гілки дерев,

Мов старий друг, що пам’ятає все.

І ми слухаємо, ловимо миті,

Щоб не втратити їх серед буднів.

4. 

Життя, мов осінній вітер, мінливе,

То холодне, то лагідне, як поцілунок.

І ми йдемо, приймаючи його гру,

Щоб навчитися цінувати кожен подих.

5. 

Листя хрумтить під ногами мов спогади,

Що нагадують про радості й втрати.

Ми йдемо, іноді спотикаючись,

Але серце продовжує битися в ритмі осені.

6. 

Вітер приносить запах дощу,

Що омиває душу і думки.

Ми відчуваємо, як змінюється світ,

І приймаємо його, як є.

7. 

Сонце пробивається крізь хмари,

І ми ловимо його тепло на руках.

Бо навіть після холодного ранку

Є світло, що обіцяє новий день.

8. 

Листя, що падає, мов миті життя,

Нагадує: все мине, але залишиться пам’ять.

І ми цінуємо кожен крок,

Що веде нас до нового початку.

9. 

Вітер несе сміх і сльози,

Поєднуючи минуле і майбутнє.

І ми вчимося відпускати,

Щоб прийняти те, що ще попереду.

10. 

Дороги вкриті осіннім листям,

І кожен крок звучить, мов мелодія.

Ми слухаємо її уважно,

Щоб зрозуміти себе і свій шлях.

11. 

Життя мінливе, мов вітер у полі,

То штиль, то буря, то тихий шепіт.

І ми приймаємо ці зміни,

Бо вони роблять нас глибшими і сильнішими.

12. 

Листя хитається, кружляє у повітрі,

Мов наші думки, що літають між днями.

І ми ловимо їх, щоб не загубити,

Бо кожна думка — частина нашого буття.

13. 

Вітер приносить спогади про дитинство,

Про безтурботні дні і перші радості.

І ми сміємося, відчуваючи тепло,

Що залишилося у серці назавжди.

14. 

Дощ крапає на землю, на листя,

Мов ніжні сльози часу.

Ми йдемо, відчуваючи цей ритм,

Що робить нас частиною осені.

15. 

Сонце освітлює дорогу вперед,

І ми йдемо, тримаючи серце відкритим.

Бо навіть у холод і вітряні дні

Є промінь, що веде нас додому.

16. 

Листя на тротуарах — мов маленькі скарби,

Що нагадують про важливе у житті.

І ми збираємо їх у серці,

Щоб не втратити красу миті.

17. 

Вітер шепоче про прощання і надію,

Про те, що все має свій час.

І ми вчимося слухати його мову,

Щоб зрозуміти себе і свої бажання.

18. 

Осінь навчає нас терпінню,

Вчить приймати зміни і втрати.

І ми йдемо дорогою життя,

Тримаючи світло в серці.

19. 

Листя кружляє, падає, хрумтить під ногами,

І ми відчуваємо ритм буття.

Вітер несе нас крізь миті,

Що формують нашу душу.

20. 

Тож слухай вітер, дивись на листя,

Приймай осінь у серці і житті.

Бо кожна мить — це пам’ять і світло,

Що робить нас живими і щасливими.