«Дороги, вкриті жовтнем»

1. 

Дороги вкриті жовтневим листям,

Що ховає кроки й сліди.

І ми йдемо ними обережно,

Щоб не розгубити момент життя.

2. 

Кожен листок — мов маленька історія,

Що впала з гілки часу.

Вона шепоче про минуле,

І водночас нагадує про нове.

3. 

Сонце пробивається крізь хмари,

Освітлюючи килим із листя.

І ми бачимо: навіть серед жовтого,

Є світло, що веде вперед.

4. 

Дороги вкриті спогадами, мов листям,

І кожен крок — як вибір у житті.

Ми йдемо, іноді спотикаємось,

Та продовжуємо шукати свій шлях.

5. 

Вітер шепоче крізь гілки дерев,

І листя кружляє у повітрі.

Ми відчуваємо: життя таке ж —

І радість, і сум кружляють разом.

6. 

Кожен поворот доріг нагадує:

Що не можна повернути час.

Але можна йти вперед, навчаючись,

І приймати все, що приходить.

7. 

Жовте листя хрустить під ногами,

Мов нагадує про крихкість моментів.

І ми розуміємо, що кожна мить

Вартує того, щоб її прожити.

8. 

Осінь веде нас через парки і вулиці,

Де тиша схожа на затишний дім.

І серце розкриває крила,

Щоб відчути кожен подих вітру.

9. 

Дороги вкриті листям — мов сторінки життя,

Що зберігають пам’ять про кожен день.

Ми йдемо, читаючи їх мов книгу,

І шукаємо відповіді на свої питання.

10. 

Дощ крапає на килим із листя,

Мов сльози часу, що промивають душу.

І ми вчимося цінувати красу,

Що прихована у буденних речах.

11. 

Сонце заходить і фарбує все в золоті,

Мов нагадує про мить тепла серед холодів.

І ми відчуваємо: навіть кінець дня

Може бути красивим і світлим.

12. 

Ми йдемо дорогою, що вкрито жовтнем,

І серце співає тиху мелодію.

Бо життя — як ця осінь:

Кожен листок, кожен крок — дар.

13. 

Листя кружляє у повітрі, мов спогади,

І ми ловимо їх у руках душі.

Воно нагадує про минулі радості,

Що назавжди залишаться у серці.

14. 

Вітер шепоче про нові початки,

І ми відчуваємо, як серце б’ється.

Бо навіть серед жовтих і опалих листків

Є місце для світла і надії.

15. 

Дороги вкриті жовтнем — як життя,

Де кожен поворот приносить урок.

І ми йдемо, приймаючи зміни,

І знаходимо спокій серед хаосу.

16. 

Сонце падає крізь гілки дерев,

І світло грає на жовтих листках.

Ми дивимось і розуміємо:

Краса завжди поруч, треба лише помітити.

17. 

Дороги ведуть нас через спокій і сум,

Через миті радості й печалі.

І ми вчимося цінувати все,

Що робить нас живими.

18. 

Листя хитається на вітрі, мов серце,

Що б’ється між страхом і надією.

І ми відчуваємо, як життя триває,

І кожна мить важлива.

19. 

Дороги, вкриті жовтнем, мов вчителі,

Що показують красу змін.

І ми йдемо, приймаючи уроки,

І серце знову розкриває крила.

20. 

Тож крокуй по жовтневих шляхах життя,

Лови кожен листок, що падає до ніг.

Бо навіть серед осені, серед прощань

Є світло, що веде нас додому.