«Життя між дощем і сонцем»

1. 

Життя, мов осінь, між дощем і сонцем,

Щоразу змінює настрій небес.

І ми, мов листя, що кружляє у повітрі,

Шукаємо світло крізь хмари.

2. 

Дощ падає, мов сумні думки,

Струмки тягнуться по обличчях міст.

Та кожна крапля — це урок терпіння,

Що робить нас сильнішими у душі.

3. 

Сонце визирає між сірими хмарами,

І знову зігріває холодні долоні.

Ми відчуваємо радість у митях,

Що здаються маленькими, але варті всього.

4. 

Дороги мокрі, як серце після втрат,

Та кроки ведуть нас уперед.

І навіть коли сум глибокий, мов ріка,

Є надія, що світло прийде знов.

5. 

Листя на тротуарах — мов наші думки,

Що падають і крутяться у вирі життя.

Ми спостерігаємо, як воно кружляє,

І розуміємо: все минає, але красу залишає.

6. 

Дощ промиває старі рани,

Мов новий шанс для серця.

І ми йдемо, не боючись калюж,

Бо в них відбивається небо й наше життя.

7. 

Сонце підіймає настрій, мов руку,

Що підтримує, коли серце втомилось.

Ми відчуваємо тепло крізь холод,

І знаємо: все минає, але лишається світло.

8. 

Життя, як осінь, має свої ритми,

І ми вчимося танцювати під дощем.

Бо кожна буря — це перевірка серця,

А сонце — нагорода за терпіння.

9. 

Ми бачимо, як листя блищить на сонці,

Мов маленькі дорогоцінні миті.

І хоч воно впаде, ми пам’ятаємо,

Що світло є навіть після дощу.

10. 

Дні змінюються, мов кольори осені,

І ми відчуваємо кожну зміну.

Вона робить нас глибшими і ніжнішими,

Навчає цінувати спокій у душі.

11. 

Дощ і сонце — як сльози і посмішки,

Вони йдуть разом, переплітаються.

І ми розуміємо, що життя таке ж:

І сум, і радість приходять одночасно.

12. 

Вітер несе запахи осені,

Змішує їх із сміхом і сумом.

І ми відчуваємо: життя — мов мить,

Що кружляє між холодом і теплом.

13. 

І навіть коли день похмурий і сірий,

Є промінь, що пробивається крізь хмари.

Ми його бачимо й тримаєм у серці,

Як обіцянку майбутнього світла.

14. 

Листя на землі — мов сліди нашого життя,

Що залишає після себе спогади.

І ми крокуємо, не озираючись,

Бо попереду ще багато сонця і дощу.

15. 

Дощ промовляє мов старий друг,

Що нагадує про втрати й перемоги.

І ми слухаємо його шепіт,

Навчаючись приймати все, що приходить.

16. 

Сонце підіймає настрій тихо,

І ми відчуваємо тепло у серці.

Навіть холод і тіні не страшні,

Коли є промінь, що веде вперед.

17. 

Життя між дощем і сонцем — це урок,

Що треба йти, не боячись калюж.

Бо після кожної бурі приходить ясність,

І серце знову відкриває крила.

18. 

Листя кружляє у повітрі, мов мрії,

Що колись ми мали і ще матимемо.

І кожен крок по осінній дорозі

Вчить нас цінувати цей момент.

19. 

Ми йдемо вперед, тримаючи серце відкритим,

І вчимося бачити красу у дрібницях.

Бо життя — між дощем і сонцем,

І ми — частина цього нескінченного ритму.

20. 

Тож прийми дощ і сонце в своєму серці,

Як осінь приймає і день, і ніч.

Життя триває, і навіть у темряві

Є світло, що веде нас додому.