«Пульс цього часу»

1. 

Світ біжить, немов годинник без стрілок,

Без пауз, без подиху, без сна.

Люди в гонитві за тим, що зникає,

Не помічають, як минає весна.

2. 

В очах — телефони, у серці — екрани,

Душа загубилась між постів і слів.

Ми шукаєм кохання у світлі реклами,

Та не бачимо тих, хто поруч жив.

3. 

Міста димлять, мов серця у втомі,

Шум машин — це наш новий дощ.

Ми п’ємо каву, не п’ючи спокою,

І час розтікається, наче мить без меж.

4. 

Хтось сміється, бо так навчили,

Хтось мовчить — бо немає сил.

У кожного свій невидимий крик,

Що тоне у музиці гучних вітрин.

5. 

Ми втратили звичку дивитись в небо,

Там, де колись шукали себе.

Тепер усе — у маленькому екрані,

Де життя зведене до коротких сцен.

6. 

А час б’ється, як пульс у скронях,

Нагадує: «Ти ще живий!»

Та ми не чуєм його в тиші,

Бо серце заглушене шумом подій.

7. 

Нам здається, що ми все знаємо,

Бо Google підкаже, що є любов.

Але душу не виміряє пошук,

І щастя не знайдеш між сторінок.

8. 

Ми вчимося жити на швидкості світла,

Але забули, як зупинитись.

І навіть коли втома стискає груди,

Ми тиснемо «далі» — не наважившись жити.

9. 

Ми будуєм плани, малюєм цілі,

Та забуваєм про саме життя.

Бо воно — не пункт і не фініш,

А кожен вдих, кожна мить тепла.

10. 

Час не питає, куди ми спішим,

Він просто дивиться з тишею в очі.

І каже: «Зупинись хоч на мить,

Послухай, як дихаєш ночі».

11. 

Ми губимо себе серед цифр і лайків,

Міряєм вартість людських сердець.

Та вартість життя — не у вподобаннях,

А в тому, щоб просто бути без меж.

12. 

Світ гуде, мов мотор без палива,

І серце гуде у тому ж ритмі.

Ми втомилися бути героями,

Забувши, що бути — це вже диво.

13. 

Пульс часу — то ми самі,

У кожній сльозі, у кожній пісні.

Ми — ті, хто шукає світло в бетоні,

І навіть у темряві — мріє про ніжність.

14. 

Нам не треба ідеальних днів,

Лише одна щира розмова.

Бо в світі, де всі грають ролі,

Правда — це вже перемога.

15. 

Ми розучились мовчати від щастя,

І плакати просто так, від душі.

Ми пишем емоції емоджі,

Забувши, як звучать живі слова.

16. 

Та попри все — у серці ще світло,

Що б’ється крізь шум і сталь.

Бо навіть у цьому холодному світі

Живе любов — остання мораль.

17. 

Ми можемо втратити все на світі,

Та поки дихаємо — є шанс.

Бо пульс життя не в гаманці,

А в тому, хто поруч зараз.

18. 

І хай час іде, хай світ летить,

Хай небо стає ближчим щораз.

Поки серце не стало каменем —

Ми живі, і це — наш спас.

19. 

Тож слухай пульс — не годинник, не шум,

А той, що звучить у грудях твоїх.

Бо саме він веде крізь хаос

Туди, де все має зміст і спокій.

20. 

Світ не спиниться, але ти можеш,

Хоч на хвилину — вдихни, поглянь.

Цей пульс — не просто ритм життя,

Це доказ: ти є, ти — не тінь, а вогонь.