"Відлуння душі"

1

Душа говорить тихо, майже непомітно,

Її голос лунає в серці.

І навіть у шумі світу

Можна почути відлуння істини.

2

Воно приходить у спогадах і снах,

У шелесті листя, у краплях дощу.

Душа залишає сліди світла,

Що ведуть нас крізь темряву.

3

Кожне відлуння — це пам’ять про любов,

Про слова, що не були сказані.

Про мить, коли серце билося швидше,

І світ здавався безмежним.

4

Душа шепоче нам про шлях,

Що не завжди помітний очам.

І навіть втрати стають уроком,

Що відкриває нові горизонти.

5

Відлуння душі не питає дозволу,

Воно з’являється, коли потрібно.

Іноді лагідне, іноді різке,

Але завжди — частина нас самих.

6

Воно нагадує про важливе,

Про речі, що залишаються непомітними.

Про тих, хто любив і вірив,

Про серця, що билися поруч.

7

Душа говорить через відлуння,

Навчає слухати серцем, а не очима.

І навіть біль стає прозорим,

Коли чується її тихий голос.

8

Відлуння зберігає наші надії,

Мрії, що спали у глибинах серця.

І навіть тоді, коли здається самотньо,

Ми не одні — душа поруч.

9

Воно приходить у миті тиші,

Коли світ замовкає і ніч спадає.

І ми чуємо правду,

Що ховається за словами і подіями.

10

Душа шепоче через відлуння

Про те, що важливо цінувати.

Про моменти радості, сміху, сліз,

Що роблять нас справжніми.

11

Відлуння душі — це світло у темряві,

Що показує шлях, коли ми губимося.

І навіть у темних днях

Ми бачимо проблиски надії.

12

Воно нагадує про віру в себе,

Про те, що кожна мить має значення.

І навіть помилки стають дзеркалом,

Що відкриває наш внутрішній світ.

13

Душа говорить, навіть коли ми мовчимо,

Навіть коли світ закриває двері.

І відлуння її доходить до серця,

Несе тепло і спокій.

14

Відлуння душі — це сила і ніжність,

Що тримає нас у рівновазі.

І навіть сум стає меншим,

Коли чується її шепіт.

15

Воно не судить і не карає,

Лише веде, нагадує, любить.

І навіть коли здається, що ми втратили шлях,

Відлуння повертає нас додому.

16

Душа шепоче нам про терпіння,

Про те, що все приходить у свій час.

І навіть темрява стає частиною світла,

Що народжується крізь відлуння.

17

Відлуння душі — це голос вічності,

Що проходить крізь роки і простір.

І навіть після втрат і розлук

Ми чуємо його тихе тепло.

18

Воно нагадує про любов і доброту,

Що зберігаються, навіть якщо не помітні.

І навіть у самотності ми відчуваємо,

Що душа поруч — завжди, назавжди.

19

Душа говорить через відлуння,

Навчає цінувати світло в собі.

І навіть тоді, коли все здається втрачено,

Відлуння показує шлях до життя.

20

Тож слухай серцем — відлуння душі

Провадить нас крізь бурі й спокій.

І навіть у темряві світло живе,

Бо душа завжди поруч, завжди з нами.