"Подих часу"

1

Час дихає тихо, невидимо,

Немов легкий вітер у вечірньому саду.

Він проходить крізь наші дні,

Не залишаючи марних слідів.

2

Іноді його подих — лагідний,

Як мати, що гладить дитину по голові.

Іноді — різкий, мов вітер бурі,

Що змушує серце тріпотіти.

3

Час не зупиняється, не питає,

Він просто іде крізь наші життя.

І все, що ми любимо чи боїмося,

Стає частиною його потоку.

4

Кожна мить — це подих часу,

Що ніколи не повториться.

І навіть сміх, і навіть сльози

Стають невидимою його тканиною.

5

Ми часто прагнемо його спинити,

Схопити в руках миті щастя.

Та він вислизає, мов пісок,

І залишає лише слід пам’яті.

6

Подих часу вчить цінувати день,

Бо він — безцінний і неповторний.

І навіть біль стає уроком,

Що відкриває нові горизонти.

7

Час лікує, але не забуває,

Він бере на себе наші рани.

І навіть старі спогади, мов хмари,

Пливуть тихо крізь небо душі.

8

Подих часу — це рух і тиша,

Сила, що не потребує доказів.

Він робить із нас мудріших, сильніших,

Навчає приймати і відпускати.

9

Іноді час летить невпинно,

І ми губимось у його потоці.

Та варто зупинитися, прислухатись —

І відчуєш його ніжне дихання.

10

Кожен подих — шанс на нове,

Що з’являється, коли його не чекаєш.

І навіть помилки стають крилами,

Що несуть нас до зростання.

11

Час не суддя, не ворог і не друг,

Він просто є, як вітер і вода.

І все, що здається хаосом,

Насправді — ритм великої симфонії.

12

Подих часу нагадує про миті,

Що ми часто не помічаємо.

Про посмішки, обійми, тихі слова,

Що тримають душу живою.

13

І навіть коли здається, що ніч триває,

Час дихає крізь нас, мов надія.

І темрява поступово відступає,

Щоб знову засяяло світло.

14

Він несе у собі мудрість віків,

І спогади всіх, хто був до нас.

І навіть ми залишаємо слід,

Що стає частиною вічного потоку.

15

Подих часу — це подяка і вчення,

Що кожна мить має сенс.

І навіть коли ми не бачимо його слідів,

Він плете життя мов нитки долі.

16

Час промовляє без слів і голосу,

Але серце відчуває його присутність.

І навіть у тиші нічого не втрачається,

Все лишається в ритмі його подиху.

17

Подих часу — це рух і спокій,

Він живе у наших думках і почуттях.

І навіть рани стають уроками,

Що ведуть до світла й гармонії.

18

Іноді час проходить непомітно,

І ми згадуємо його лише у спогадах.

Та навіть найменший подих зберігає

Сенс життя, що минає.

19

Тож слухай час, прислухайся до нього,

Бо він несе в собі мудрість і тепло.

І навіть у бурю його дихання

Надихає нас жити й любити.

20

Подих часу — це нескінченна пісня,

Що звучить у серці кожного дня.

І навіть коли ми зупиняємось,

Він веде нас вперед, до світла життя.