«Нитки долі»

1

Нитки долі плетуться невидимо,

Тонко і майстерно, крізь життя.

І навіть коли ми не бачимо шляхів,

Вони ведуть нас до справжніх зустрічей.

2

Кожна нитка — це мить і рішення,

Що формує наш день і завтра.

Іноді сплутані, іноді натягнуті,

Але завжди — частина великої картини.

3

Ми не завжди розуміємо, куди йдемо,

І втрачаємося у перехрестях.

Та нитки тихо тягнуть нас уперед,

Навчаючи довіряти серцю.

4

Кожна зустріч — це вузол на нитці,

Що зміцнює або змінює шлях.

І навіть біль від розлук і втрат

Стає важливим уроком для душі.

5

Нитки долі сяють у темряві,

Мов зірки, що ведуть у ніч.

Іноді ми бачимо тільки тінь,

Але вона — лише частина світла.

6

Кожен крок і кожен вибір —

Нитка, що тягнеться у вічність.

І навіть помилки стають уроком,

Бо ведуть нас до нових світів.

7

Іноді нитки плутаються, стискають,

Мов руки, що тримають занадто міцно.

Та варто доторкнутися до терпіння,

І все знову розплутується лагідно.

8

Доля не карає — вона вчить,

Не тисне — вона направляє.

І навіть темрява має свій сенс,

Що відображається у світлі.

9

Ми всі — майстри своїх ниток,

Навіть коли здається інакше.

Бо кожна дія, кожне слово

Вплітає нову частину полотна.

10

Іноді варто зупинитися, прислухатись,

Щоб почути, як нитки співають.

Вони шепочуть про минуле і майбутнє,

І про те, що все має значення.

11

Нитки долі невидимі для очей,

Але відчутні серцем.

І навіть тоді, коли здається самотньо,

Вони тримають нас у гармонії.

12

Кожен вузол — це спогад, урок і шанс,

Що робить нас сильнішими.

І навіть падіння — це частина плетіння,

Що веде до мудрості.

13

Доля мовчить, але не відсутня,

Вона працює поза нашими очима.

І навіть коли ми відчайдушно шукаємо,

Вона ніжно підводить до правильного шляху.

14

Ми не завжди бачимо результат,

Та нитки ніколи не зникають.

Вони тягнуться крізь час і простір,

Ведучи до тих, хто чекає на нас.

15

Іноді нитка обривається —

Але інша з’являється миттєво.

Бо життя постійно плете нове,

Навчаючи довіряти процесу.

16

Нитки долі переплітаються,

Мов ріки, що зливаються у море.

І кожен з нас — частина великої тканини,

Що ніколи не порветься повністю.

17

І навіть коли здається — самотньо,

Нитки тихо тримають за руку.

Вони ведуть до зустрічей, радості,

Що були приховані за кутами.

18

Доля — не випадок, не випадковість,

Вона тонка, ніжна і мудра.

І навіть втрати мають своє місце,

Щоб ми зрозуміли справжнє життя.

19

Тож слухай шепіт ниток долі,

Вони говорять без слів і голосу.

І навіть коли світ здається складним,

Вони ведуть до світла й спокою.

20

Бо кожна нитка — це життя,

Що плететься з любові й досвіду.

І навіть у темряві ми бачимо світло,

Коли довіряємо їхньому шепоту.