"Промінь у темряві"

1

Коли світ навколо мовчить і холоне,

І серце шукає хоч іскру надії,

З’являється промінь — тихий, невидимий,

Що розриває темряву мов кригу.

2

Він ніжно торкається душі втомленої,

Наче долоня, що стирає сльози.

І ти раптом згадуєш — ти живий,

Ти ще здатен бачити світло.

3

Бо навіть серед глибокої ночі

Є хтось, хто чекає й молиться тихо,

Щоб ти не згас, не зламався душею,

Щоб знову піднявся й повірив у диво.

4

Темрява не вічна, як і біль,

Вона лише тінь перед світанком.

І промінь малює нові дороги,

Де знов народжується віра.

5

Ми часто губимось у сірій тиші,

Де страхом дихає кожна думка,

Та варто лише відкрити очі —

І побачиш світло в найменшій іскрі.

6

Промінь життя не завжди яскравий,

Іноді він лише теплий подих.

Але навіть він зігріває душу,

Коли все здається безвихіддю.

7

Не бійся впасти, не бійся мряки —

Бо саме в темряві видно світло.

Іноді біль — це не кара, а шлях,

Що веде до нового розуміння.

8

І той, хто пройшов крізь ніч і бурю,

Знає ціну спокою й тиші.

Бо промінь у темряві — це серце,

Що не здалося, коли всі мовчали.

9

Ми всі шукаємо свій промінь,

Хтось у людях, хтось — у молитві.

Та істинне світло живе всередині,

Його не погасить навіть розпач.

10

Промінь не завжди видно одразу,

Іноді він приходить у снах.

Він шепоче: “Живи, бо ти потрібен”,

І душа розквітає знову.

11

У темряві ми пізнаємо силу,

Бо лише там видно, що є світло.

Іноді найтемніша ніч

Народжує найяскравіший світанок.

12

Промінь несе спогади й надію,

Немов посланець із майбуття.

Він каже: “Ти ще здатен літати,

Навіть коли крила болять”.

13

І ти йдеш, спотикаючись, але йдеш,

Зігрітий його теплом невидимим.

Бо в серці вже світиться вогник,

Що не дозволяє впасти знову.

14

Кожна людина — це промінь для когось,

Навіть якщо сама того не знає.

Одне добре слово чи погляд теплий

Може врятувати цілий світ.

15

І поки ми ділимось світлом,

Темрява втрачає свою владу.

Бо промінь, навіть найменший,

Розсіює страх і самотність.

16

Він народжується в добрих серцях,

У тиші молитви, у вірі в чудо.

І навіть коли ми мовчимо,

Світло говорить через нас.

17

Промінь у темряві — це надія,

Що завжди живе в глибині душі.

І навіть коли світ здається чужим,

Він нагадує — ти не один.

18

Тож тримайся за світло, навіть коли

Все довкола здається безмежною ніччю.

Бо той, хто несе його в серці,

Завжди знайде шлях додому.

19

Темрява відступить, як тільки

Ти віриш у власний промінь.

Бо світло не приходить ззовні —

Воно народжується зсередини.

20

І коли настане новий день,

Ти зрозумієш — усе було недаремно.

Бо кожна ніч, що здавалась вічною,

Лише готувала тебе до світанку.