«Світло крізь тіні» 20

1

Життя йде, як ріка крізь долини,

Несучи спогади й мрії з собою.

Ми крокуєм крізь шторми й тишину,

І кожен день стає нашим воїном.

2

Ми вчимося любити серед втрат,

Приймати біль і радості однаково.

І навіть якщо серце мовчить від страху,

Воно все одно б’ється сильно, сміливо.

3

Світло крізь тіні падає мов ніжність,

І навіть темрява стає теплом.

Ми бачимо, як пройшли крізь біль,

І розуміємо — це життя, не сон.

4

Ми часто шукаємо шлях до себе,

Серед шуму, метушні й сумнівів.

Та в кожній краплі дощу, у світанку

Є відповідь, тихо шепотів.

5

Дні летять, як птахи в безмежжі,

І не повертають нічого назад.

Та все, що ми відчули, зберегли

У серці, як коштовний скарб.

6

І навіть коли світ здається суворим,

І темрява стискає душу в кулак,

Ми знаєм: настане світанок,

І промінь впаде на кожний знак.

7

Життя — це не лише боротьба й біль,

А й спокій, і мир у маленьких речах.

Ми вчимося відпускати минуле,

Щоб знайти себе у простих кроках.

8

Ми падаєм, піднімаємось знову,

І з кожним падінням стаємо сильніші.

Бо тільки той, хто йшов крізь бурю,

Може відчути небо ніжніше.

9

Не всі дні яскраві й легкі,

І не всі ночі тихі, мов сон.

Та у кожній миті є смисл свій,

Що відкриває душу мов новий тон.

10

Ми шукаєм істину в поглядах,

В очах, у словах, у тиші між ними.

І часто знаходим її у дрібницях,

Що здавались буденними давно.

11

Життя — це пісня без нот і слів,

Що лунає в серці кожної миті.

І хто навчився слухати уважно,

Той відчуває вічність у дрібні.

12

Ми втрачаєм часом близьких людей,

Та пам’ять зберігає їхні образи.

І навіть біль перетворюється в щастя,

Бо серце вчиться любити без кордонів.

13

І хоч дорога часто терниста,

І шлях довгий, мов ніч без зірок,

Ми крокуєм, бо всередині світло,

Що освітлює навіть темні роки.

14

Ми не боїмось старості й часу,

Бо душа не старіє ніколи.

Вона співає, коли тіло мовчить,

І світить нам крізь усі втрати.

15

Життя — це море хвиль і спогадів,

І навіть ті, що зникли в пітьмі,

Залишають у серці дорогоцінність,

Що веде вперед у день новий.

16

Ми вчимося приймати невдачі,

І не шукати винних у долі.

Бо кожен шторм — це урок терпіння,

І мудрість народжується в болі.

17

І навіть коли тиша здається пустою,

Вона наповнена змістом невидимим.

Бо лише в мовчанні можна почути

Справжнє життя — ясне, величне, живе.

18

Ми всі — частина великого світу,

І кожен день — це шанс творити добро.

І навіть маленька усмішка здатна

Змінити чийсь світ, запалити світло.

19

Життя — це дорога крізь хвилі й бурю,

Але кожен крок — це урок і подарунок.

І навіть темрява не зможе зламати

Те світло, що живе в нашім серці.

20

Тож іди, люби, прощай і живи,

Кожна мить — це безцінний дар.

Бо життя — це чудо, що не повториться,

І в ньому кожен знайде свій шлях.