«Тиша в серці»

1

У кожній людині живе свій океан,

І хвилі там можуть бути різні —

То буря думок, то спокій мовчання,

То штиль, що лікує душу від крику.

2

Ми часто шукаємо спокій назовні,

У містах, у словах, у чужих серцях,

Та справжній мир — не там, де тихо,

А там, де серце вміє мовчати з добром.

3

Коли світ кричить і кличе до бою,

Коли все валиться з рук від утоми,

Тоді лиш одна сила врятує тебе —

Тиша в серці, як ріка спокою.

4

Не бійся зупинитись серед дороги,

Не соромся подиху між кроками.

Бо іноді саме в паузі між діями

Життя шепоче: «Я тут, я поруч».

5

Тиша — не порожнеча, не втеча,

Це простір, де народжується сенс.

Там думки стають прозорими,

І душа знову чує себе.

6

Коли серце навчиться мовчати,

Воно почує, як дихає світ.

І в кожній дрібниці — чудо,

І в кожній миті — життя нове.

7

Тиша — як ранковий туман над лугом,

Що ніжно огортає думки.

Вона лікує, не питаючи,

Вона просто є, як дихання неба.

8

Ми часто біжимо, щоб устигнути,

Щоб бути, щоб довести щось.

Але гармонія не в поспіху —

Вона в умінні просто бути.

9

Бути присутнім у миті, що є,

Не в минулому і не в мріях далеких.

Тоді серце стає як джерело —

Чисте, ясне, спокійне, живе.

10

Тиша в серці — не байдужість,

Вона як музика без звуків.

Вона наповнює тебе світлом,

І зцілює рани, що були невидимі.

11

І навіть коли буря навколо,

Коли крики лунають у світі,

Ти стоїш, мов скеля серед хвиль,

Бо в серці твоєму — спокій і віра.

12

Мир починається не з війни,

А з того, хто її в собі спинить.

Бо тиша всередині — це сила,

Що змінює все навколо.

13

Коли навчишся слухати серце,

Світ стане лагіднішим і теплішим.

Бо в кожному звуці — мелодія неба,

І в кожній тиші — любов.

14

Спокій — це не відсутність шуму,

А присутність світла у душі.

І той, хто його знаходить,

Стає як сонце — тихе, але вічне.

15

Не треба багато, щоб бути щасливим —

Достатньо знати, хто ти є.

Бо гармонія живе не у зовнішньому,

А в умінні жити з собою в мирі.

16

Тиша — це мова, якою говорить Бог,

Для тих, хто слухає серцем.

І в ній — відповіді на все,

Чого ми так довго шукаємо словами.

17

Не бійся залишитись сам на сам,

Бо саме тоді відкриється істина.

Мир не ззовні приходить до тебе —

Він народжується в серці, що прощає.

18

Коли тиша обійме тебе лагідно,

Ти відчуєш, що світ не такий жорстокий.

Бо навіть біль у спокої тьмяніє,

І перетворюється в мудрість і силу.

19

У тиші росте віра, мов дерево,

Вкорінене в глибини душі.

І з кожним днем воно міцнішає,

Даючи плоди спокою й світла.

20

Тож бережи свою тишу, мов скарб,

Не дай нікому її зламати.

Бо саме в ній — твоє безсмертя,

І твоя дорога до гармонії життя.