«Не зламайся»

1
Коли здається, що сил вже немає,
І світ навколо став чужим, —
Тоді у серці тихо заграє
Голос: «Встань, бо ти живим!»

2
Не раз життя поставить на коліна,
І змусить вибирати: йти чи спати.
Та тільки той, хто крізь болі й тіні,
Зуміє серцем не мовчати.

3
Ти знову впав — і хай упав,
Та не кляни дорогу цю.
Бо саме падіння дає нам шанс
Піднятись вище, ніж думав ти.

4
Ми всі носимо свої шрами,
Та не соромся — то не сором.
Це знак, що ти пройшов крізь бурі
І став людиною, а не порохом.

5
Хай хтось сміється — ти мовчи,
Бо їхній сміх не знищить правду.
А твоя сила — у ночі,
Коли самотність шепче ззаду.

6
Не всі зрозуміють, як болить,
Коли тримаєш світ у руках.
Але лиш той, хто зміг терпіти,
Пізнає радість у сльозах.

7
Не зупиняйсь, коли страшно,
Бо страх — то ворог, що бреше в тиші.
І тільки той, хто крокує далі,
Проб’є собі шлях крізь грижі.

8
Ми всі народжені, щоб падати,
І знову встати, і йти далі.
Бо сила — не в тому, щоб не впасти,
А в тому, щоб не стати скаліченим жалем.

9
Коли весь світ тебе не чує,
Коли усі двері закриті —
Згадай: Бог бачить, і вірить,
І чекає твій крок відбитий.

10
Не зламайся — навіть коли
Серце кличе крізь темряву в порожнечу.
Бо кожен біль — це просто сходи
До святої твоєї вершечі.

11
Життя не завжди буде лагідним,
Не завжди сонце світить над головою.
Та справжня сила — бути правдивим,
Навіть перед темною долею злою.

12
Хай світ кине тебе в безодню,
Хай кине камінь, хай сміється.
Ти знай: навіть у найчорнішім дні
Народжується чиста надія з серця.

13
Не дай байдужості заморозити душу,
Не дай гніву її отруїти.
Бо навіть із попелу можна знову
Квітнути, світло в собі розпалити.

14
Ми всі — вогонь у тілі тендітнім,
Ми всі — іскра, що шукає світанку.
І хто не згас, коли було темно,
Той стане зорею на світанку.

15
Не слухай тих, хто каже: "Здайся",
Вони не знають, що є всередині.
Бо там, де інші бачать стіни,
Ти бачиш шлях, хоч вузький, та святий.

16
Коли мовчить усе довкола,
І навіть віра тремтить в тобі,
Згадай: народжується сила
Тоді, коли ти один у журбі.

17
Бо саме в темряві видно світло,
І саме з болю росте любов.
І навіть якщо небо закрите,
Ти проростеш крізь біль знов.

18
Не віддавай своє серце страху,
Не продавай свою душу злу.
Бо навіть у світі холодних прахів
Є місце тим, хто не зник у пилу.

19
Ми всі бійці, що шукають мир,
Ми всі поети з ран на руках.
І хто прожив життя без битв,
Той не відчув, як вогонь дихає в грудях.

20
Тож не зламайся, навіть якщо
Світ обернеться до тебе спиною.
Бо кожен шторм — то лиш дощ,
Що змиває шлях перед тобою.