«Крила душі»

1
Життя дає нам крила і тривоги,
То небо ясне, то туман густий.
І ми ідемо власною дорогою,
Де кожен крок — то вибір непростий.

2
І скільки раз упадеш у розпач,
Сльозою змочиш власний хліб,
Та знов встаєш, бо серце каже:
"Ти створений не для скорбот і скрип."

3
Ми всі вчимося вітру довіряти,
І навіть бурю прийняти, як знак,
Бо лиш через біль починаєш знати,
Хто ти є справді, а хто лиш так.

4
У кожнім дні є диво, що сховалось,
У кожнім погляді — життя тепло.
І навіть там, де все здається скалам,
Прокинеться любов, як промінь з дна.

5
Не кожен день приносить перемоги,
Не кожна ніч дарує тихий спокій.
Та шлях до світла — завжди між тривоги,
Бо щастя зростає на сльозах глибоких.

6
Ми мріємо, бо мрія — наше небо,
Вона дає крила, коли впадем.
І навіть якщо вже не віриш у себе,
Хтось поруч вірить — і це спасен.

7
Коли здається, що все втрачено,
Що світ розбився, як скло у сні, —
Згадай: найтемніше перед світанком,
А потім сходить сонце в тобі.

8
Бо ми — як море, глибокі й живі,
І хвиля в нас — то серця пульс.
У ній і бурі, і спокійні сни,
І вічна боротьба — як Божий курс.

9
Життя — то гра, але не задля слави,
А задля віри в кожен новий день.
І хто цінує навіть найменші яви,
Той зрозуміє суть земних пісень.

10
Ми всі прийшли сюди не випадково,
Хтось сіє світло, хтось збирає тінь.
Та навіть з болю виростає слово,
Що може зцілити серця й сім’ї.

11
Душа не старіє, як тіло втомлене,
Вона лиш глибшає від подиху літ.
І навіть зранена, але нескорена,
Веде нас вгору, не в забуття, а в світ.

12
У світі, де все швидко й минає,
Важливо мати серце — не щит.
Бо тільки той, хто любить і прощає,
Залишиться чистим серед обманів літ.

13
Коли втрачаєш — не кляни небо,
Бо втрати — це дар, що відкриє зір.
Без темряви ти б не зрозумів,
Як дорого світло в душі горить.

14
І час, що сплине, тебе навчить,
Що щастя — не в грошах, не в словах,
А в миті, коли хочеш мовчить,
Бо серце говорить само, без страх.

15
Ніхто не знає, скільки днів йому,
Та кожен має шанс іти вперед.
І навіть якщо шляхи ведуть у пітьму,
То кожен крок — це твій обіт.

16
Ми створені, щоб шукати істину,
Щоб з болю творити тепло.
Бо в кожній душі є промені чисті,
Які світять, навіть коли темно.

17
Життя не суд — воно лише дорога,
Що випробовує нас на любов.
І хто пройшов її без злості й строго,
Той справді жив, а не просто знов.

18
І навіть коли зламаються мрії,
Коли остання свічка згасне в тьмі, —
Душа не вмре, бо в ній живе надія,
Що світ воскресне в тобі й мені.

19
Тому живи — з усмішкою, з вірою,
Зі світлом в серці, попри біль.
Бо навіть падіння — не кінець,
А просто початок нових крил.

20
Життя — як подих вітру на світанку,
Коротке, але безцінне воно.
І хай душа твоя, мов пташка ранку,
Летить до Бога — крізь все одно.