«Шлях життя»

1
Життя іде, не питає нікого,
Чи ми готові, чи маєм час.
Воно кидає вітри у дорогу,
Щоб ми шукали себе щораз.

2
То сонце сяє, то хмари темні,
То вітер кличе у далечінь.
Ми всі мандрівники у безмежжі,
Де кожен крок — немов полин.

3
Життя — це віра, що в серці зріє,
Це крила, що ростуть в душі.
Це крок уперед, коли вже сил немає,
Це світло навіть у пітьмі.

4
Ми часто падаєм на дорозі,
Але встаємо знов і знов.
Бо саме падіння нас навчають
Шукати справжній сенс і кров.

5
Життя — це зустріч і прощання,
Це усмішка і сльози теж.
Це тихий подих у світанні,
Це тінь, що в пам’яті живе.

6
Ми не обирали початку шляху,
Не знаємо й кінця землі.
Та нам даровано цю відраду —
Іти вперед в густій імлі.

7
Життя — це рана, що гоїться довго,
І шрам лишається на завжди.
Та саме біль нас робить сильними,
Щоб світло знов у душу йшло.

8
Це крик дитячий у пологах,
Це погляд перший на цей світ.
Це перші кроки у дорогу,
І перший сум у юні дні.

9
Життя — це радість миті миттєвої,
Це щастя в простоті малім.
Це слово ніжне, тепле, щире,
Що робить день новим, живим.

10
Це наші втрати і надії,
Це спогади, що в серці сплять.
Це наші зламані і мрійні крила,
Що нас навчають знов літать.

11
Життя — це рух, у ньому правда,
Стояти — значить не живи.
І навіть в тиші є розрада,
Бо серце хоче знов іти.

12
Це наше слово й наші кроки,
Це вибір в кожну мить і день.
Це дивний танець без зупинки,
Де час веде усіх у бік.

13
Життя — це друзі і розлуки,
Це тихий сміх і чорний плач.
Це рук підтримка у хвилини
Коли вже серце не кричить.

14
Життя — це пісня і молитва,
Це крик душі у небеса.
Це світ, що вчить завжди любити,
Навіть коли усе згаса.

15
Життя — це небо без кінця,
Де зорі світять, хоч і гаснуть.
Ми всі іскри цього вінця,
Що сяють й падають ненастно.

16
Це день новий, це подих свіжий,
Це шанс почати знов себе.
І навіть у безсиллі й тузі
Зростає нове джерело.

17
Життя — це вибір, що ми робим,
Це крок, що нас веде туди.
І навіть помилка — то досвід,
Що світить нам у майбутті.

18
Це наші мрії й наші крила,
Це наші втрати і дари.
Це вічна подорож в безмірність,
Де ми шукаємо світи.

19
Життя — це вчитель найсуворіший,
Та й наймудріший водночас.
Його уроки найцінніші,
Бо формують у душі нас.

20
І поки серце ще живе,
І поки подих йде у груди,
Життя нас кличе знов і знов —
Йти далі, вірити і бути.