«Тіні й світло»

1
У світі є і тіні, і світло,
Вони живуть в одній душі.
То промінь лагідний і теплий,
То буря в серці, мов ножі.

2
Світло — то віра, ніжність, ласка,
Воно дарує нам тепло.
А тінь — то рана, то підказка,
Що ми ще серце не спасли.

3
Ми йдемо стежкою між ними,
Шукаєм істину в словах.
Десь плачем, десь ідемо з гімном,
Десь падаєм, та знову — встань.

4
Тіні навчають нас терпіння,
Світло дає нам крила й зліт.
І навіть темрява падіння
Веде у світлий вічний світ.

5
Тіні — це спогади про втрати,
Про те, чого вже не вернуть.
Світло ж — це мрії, щоб літати,
Щоб знову вибратися в путь.

6
Ми всі тримаєм в серці рани,
І водночас — ясний вогонь.
Ми всі шукаєм рівноваги,
Між криком втрат і співом мрій.

7
У тінях — страх, у світлі — сила,
У тінях — зрада, у світлі — щир.
Та лиш душа, що все зустріла,
Зуміє зрозуміть цей світ.

8
Коли все темне навкруги,
І навіть серце гасне в грудях,
З’являється промінь згори,
Щоб знову душу в світло кликать.

9
Тінь може злом ламати душу,
Світло ж лікує всі рубці.
І навіть у найгіршій стужі
Вогонь надії світить всім.

10
Тінь хоче нас позбавить мрії,
Світло ж — дарує нам крило.
І навіть якщо все згоріє,
Залишиться в душі добро.

11
Ми самі — тіні і ми — світло,
Ми носим їх в собі щодня.
І все, що серцю заповітно,
Живе між темряви й вогня.

12
Тінь каже: «Стань і здайся нині»,
Світло ж шепоче: «Йди вперед».
І тільки той, хто вибрав істину,
Усмішкою зустріне світ.

13
Життя — це поле протиріч,
Де світло й темрява у бою.
Та навіть чорний темний ніч
Схиляється перед зоряною мрією.

14
Бо там, де темрява густа,
Світло цінніше, ніж ніколи.
І навіть найгіркіша тьма
Не зможе вбить небесну волю.

15
Тінь — то дорога в самоту,
Світло — це крок у майбуття.
Ми вибираємо мету,
І йдемо далі без вороття.

16
Світло зростає у молитві,
У слові щирому й теплі.
А тіні — в заздрості і зливі,
У гордій темряві й пітьмі.

17
Та істина проста й ясна:
Що без пітьми нема світання.
І навіть чорна глибина
Веде до сонячного стану.

18
Ми — подорожні між двох світів,
Ми — свідки темряви і сяйва.
І навіть той, хто втрат зазнав,
Знайде у світлі нове правило.

19
Бо тіні й світло — вічний танець,
І в ньому ми лиш глядачі.
Вони ведуть у дивний стан нас,
Де знову сяють крила мрій.

20
І поки серце в грудях б’ється,
Ми будемо носити дві стихії.
Та світло завжди переможе,
Бо світло — то безсмертні мрії.