Життя

1
Життя — це річка, що біжить між скель,
У ній і тиша, й гуркіт водоспадів,
То лагідний, прозорий, тихий дзвін,
То буревій, що кидає у прірву.

2
Ми п’ємо з нього ковток за ковтком,
Не знаючи, яка там буде хвиля,
Чи ніжна — мов дитячий теплий сон,
Чи гостра — наче рана, що боліла.

3
Життя — це поле, вкрите колосками,
Де кожне зерно — наші сподівання,
Де вітер носить золото руками,
Та час стирає сліди сподівань.

4
Ми йдемо ним босоніж крізь росу,
Часом сміємось, часом плачем нишком,
І кожен крок — немов нову красу
Малює пензлем вільної утішки.

5
Життя — це книга, де немає пауз,
І кожен рядок пишеться щоденно,
Там є і щастя, й біль глибоких фраз,
І сторінки, що палять душу пенно.

6
Є глави світлі, повні теплих слів,
Є ті, де чорнило розлилося з болю,
Та хто читає — той уже відкрив,
Що доля — теж безцінна нам історія.

7
Життя — це музика у сотні нот,
Які не знаєш, як звучати будуть,
То скрипка ніжна, то ударний ропт,
То тиша, що на серце ніжно ллється.

8
Ми композитори своєї долі,
І кожен день — як нова партитура,
І навіть у найгіршому симфонії
Є шанс знайти гармонії структуру.

9
Життя — це сад, де квітне і зів’яне,
Де вчора цвів бутон, а нині — тінь,
Та знову сонце пелюстки розбудить,
І радість оживе з-під тьмяних стін.

10
Ми садівники у власних руках,
Поливаємо надії і розчарування,
І навіть коли пустка в пелюстках —
Нас кличе знову ранок у зростання.

11
Життя — це море, хвилі без кінця,
Воно і грає, й топить кораблі,
Та той, хто в серці має маяка,
Знайде свій берег у густій імлі.

12
Бо кожен шторм — лиш випроба на силу,
А кожна буря — це урок душі,
І навіть у темряві могильно-білій
Є світло, що веде нас крізь дощі.

13
Життя — це вогнище, де ми вогонь,
Де іскри падають, та світять далі,
І навіть якщо згасне разом день,
Наш дим торкнеться неба у печалі.

14
То світло йде у душі тих, хто жив,
То тепло — в долонях тих, хто поряд,
І навіть якщо ти втомивсь від злив —
Хтось зігріється твоїм багаттям.

15
Життя — це подих, видих, знову вдих,
Тонка межа між радістю й розпачем,
І навіть коли серце б’ється втих —
Воно живе, щоб кликати до началу.

16
То не дарунок — випроба для нас,
Щоб ми вчились цінувати миті,
Щоб ми шукали світло серед трас,
І віднайшли у темряві привітність.

17
Життя — це люди, що ідуть з тобою,
Хтось поруч буде — і залишить слід,
А хтось пройде, мов тінь, мов хвиля злою,
Та все ж навчить, як берегти свій світ.

18
Ми всі — дзеркала, ми всі — відбиття,
Ми всі — уроки, дані один одному,
І навіть в смутку, навіть у життях
Є відблиск сонця, що нас не покине.

19
Життя — це мить, і водночас — безкрай,
Це горизонт, що кличе й знов тікає,
Ми гонимось, а він усе тремтить,
Та саме в бігу істина співає.

20
Життя — це пісня, що лунає в серці,
Її не спинить жодна темна сила,
Бо доки ми живемо у цім світі —
У нас є шанс творити крила.