ВІршІ Про Все

Блакитні крила

1.

Віриш чи ні

Місяцю і тьмі

Станеш на стежку

Сховану у сні

Шепочуть тобі

Карти на столі

Що вибереш ти шлях

Далекий і тяжкий

І звивистий як змій

Потягне він тебе

У мандри до країн

Незнаних і чужих

Забудеш ти усе

Що знав колись й тепер

І лиш самотність стане

За подругу близьку

У землях тих далеких

Де золото заховане

У сріблясту білизну

 

 

2.

Осінній дощ

Періщить за вікном

Оранжеві листки клена

Несе за водою

У калюжах води

Віддзеркалення сірого неба

Вітер холодний

Проганяє рештки тепла

І здається ніби нічого нема

Добро і зло припинили свою боротьбу

І тільки дощ

Холодне повітря

І пара із уст

Огортає усе

І це все ніби справжнє

Ніби воно на вічно

І тихо капає вода

Осінній дощ

 

3.

Сірі квіти

Довкола могил

Пам'ять про тих

Хто вік не дожив

Кого забули

Нащадки й сини

Згубивши у злоті

Останні дари

Відвернувши від неба

Очі свої

Згубили в серцях

Квіти живі

І ходять тепер

Брехливі й пусті

І шукають той рай

Серед руїн

У смітті

 

4.

Осіннє листя

Мокре

На асфальті

На старій вежі

Б’є годинник

Плине час

Минає осінь злотокоса

Пурпурове вбрання

Стелиться під ноги

І десь зима

Несе вінок криштальний

У сіре місто

Настав її час

 

5.

Кошики квітів

Несли на базар

Червоні і білі

Оранжеві і голубі

Різні квіти

Як у кожного життя

Нитка долі

В кожного своя

В когось біла

В когось голуба

І сплітаються вони в клубки

Мережива і сфери

Різні ми

У відтінках нової ери

6.

Розбиті окуляри

Лежать на вікні

Обплетені журбою

Нікому не потрібні

Плачуть самотиною

І блищать крізь них

У віддалі вогні

7.

Кришталеві люстри

У вишуканих палацах

Гнилі душі танцюють

У шовкових платтях

Холод пронизує

Мов гострі ножі

Ненависть ховається

За карнавальною маскою

Пиха танцює

Чорний вальс

У парі зі смертю

І місяць срібноокий

Сховався за хмарою

Щоб не бачити огиди

Що цвіте чорними квітами

На грішній землі

 

8.

Фіалкова осінь

Загублена в туманах

Дивиться на світ

Вологими очима

Шукає ключі

Щастя що втекло

Під покровом ночі

Кануло в пітьму

Розчинилось в повітрі

Згасло у вогні

Обернулось попелом

І випало в росі

Що стала перлами

Для особливих душ

Що загартовані у вогні

Пройшли пекельні

Муки й біль

Та не згубили світла

Осяйного в собі

 

9.

Духмяні трави

Запах чебрецю

Танцює дівчина

На квітковому лугу

Шепоче вітер

Навздогін летить

Путає коси

Злітає у ввись

Блакить

І пісня ця

Летить далеко

В світ

Й не згасне її слід

І через сотні літ

 

10.

Зима втекла

Хвостом махнула

На дворі сиро

Мжичка сіра

Холод-собака

Гризе кості

Десь там далеко

Ждуть нас гості

Опале листя

Пахне пріло

Був грудень місяць

Білий-білий

Став чорний

Зотлілий

 

11.

Бірюзове море

Шліфує камінь чорний

І вітер несе хвилі

Шумливо грайливі

Летять до неба зграї

Чайок сірокрилих

Рожеве сонечко

Закутується в шаль туманну

Тиша одинока

Співає пісню морю

І відгомін той лине

Аж ген за небокрай

 

12.

Прозоре скло

Холодне як лід

Краплі дощу

Малюють картину

Забуту історію

Неземного кохання

Що квітло колись

Зоряними трояндами

Де двоє йшли

Стежками навстріч

По волошкових полях

І розсипала під ноги

Дзвінкі намистини

Юна весна

Бажаючи щастя

В прийдешніх літах

 

13.

Дівчина руда

Під червоною парасолькою

Йде містом сірим

Розфарбовує вона

Листя змарніле

Різними кольорами

Жовтий там є

Як проміння сонця

Оранжевий додає

Як стиглий апельсин

Багряний відтінок

Загорається вогнем

Палаючим

Живим

Художники спішіть

Малюйте пейзажі

Поки місто не заснуло

Під серпанком синім

Чарівниці ночі

 

14.

Забуті незабудки

Зів’яли на столі

Забудь мене!

Забудь!

Твої уста

Шепочуть мені

Уві сні

Не можу я забути

Усмішки твої

Твої ласкаві очі

Сіро-голубі

До тебе серце лине

Зранене у тьмі

Я люблю тебе

Друже!

Не зрадь

І ти мені

Де б ти не був

У світі

Згадай про мене знов

І усміхнись привітно

Сонцю за вікном

 

15.

Чужа доля

То темний ліс

Чужа воля

То тьма наскрізь

Не шукай у ній

Спочинку край

Не дорікай

Чужим учинкам

Чужим чуттям

Кожен знає

Свій тихий рай

І кожен йде

До нього

Тернистими шляхами

І шукає щастя

Кожен сам своє

 

16.

Рубають Карпати

Нещадно й свавільно



#1789 в Різне
#411 в Поезія

У тексті є: вірші про все

Відредаговано: 11.11.2023

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше