Вірші про війну

***

Двадцять чотири два двадцять два — почалася та клята війна...
Та клята війна, коли усіх людей вбивають в Україні...
Навіщо ж її було починати — заради чого?
Щоб знищити усіх українців?! Нізащо і ніколи!

Ми прокинулися цього дня від слова "війна":
Що воно означає, і чому його твердять батьки?
Мабуть, тому що страх оселився в кожному домі,
Мабуть, тому що наші мрії розбиті в війні...

Це не війна — це геноцид! Усіх українців вбивають!
Це — не стратегія, це — знищення народу!
Це — смерть, що літає над дахами будинків,
Це — біль, що живе у кожній сльозі і зойку...

Та нехай вона закінчиться уже...
Нехай затихнуть гармати назавжди!
Нехай повернуться всі живими,
І ніколи більше не буде війни...

І мир настане, і знову буде спокій...
І діти заснуть без тривожних снів...
І українське сонце зійде над світом
Без хмар, без страху, без злих голосів...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше