Вірші про війну

Незграбні терористи

Я так ненавиджу цих терористів:
Вони вбивають, катують і насилують.
Оці тупі незграбні терористи
Тільки й роблять, що вбивають людей...

Їхні очі — без душ, без жалю,
Вони не чують наших благань.
Вони сміються над нашою мукою,
Розпалюють вогонь в серцях...

Годі! Припиніть це безумство!
Вам не соромно?! Вам не жаль?!
Зупиніться — досить крові!
Це ж не геройство — це просто страх!

Киньте зброю! Це не війна —
Це ваша поразка щодня!
Стільки сліз, дітей, сиріт...
А ви ще й гордо йдете на біду?!

Не вбивайте людей! Вони — не вороги!
Це мами, батьки, це діти живі!
Що ви шукаєте в цих вулицях чорних?!
Порожнечу в душі?! Славу в крові?!

Не треба воювати! Ніколи!
Невже ви забули, що таке дім?!
Ваша війна — це ганьба поколінь,
Це тінь на історії кожного з вас...

Чого ви воюєте?! За чию волю?!
Вас штовхають, як пішаків у шахи!
Ви не герої — ви маріонетки,
Що несуть тільки смерть у страхах...

Схаменіться, ви теж люди!
Ваша душа ще не вся в пітьмі!
Обирайте життя, не ненависть,
Не дайте дияволу царювати в собі!

І мир знову настане — вічний...
Якщо серце згадає любов.
Коли зброя замовкне навіки —
Тоді воскресне надія знов...

Ми все ще віримо в пробудження!
Нехай останній постріл згасне...
Мир — це не слабкість, а сила!
Тож вибір — за вами. Зараз!

Подобається

#1762 в Різне
#339 в Поезія

Відредаговано: 21.05.2025