Вірші про те, що так болить

Синії безодні

Синії безодні

 

Коли топила я себе в нещасній долі

Занурюючи себе в піски страшні

Зустрілися мені блакитнії безодні

Які так ніжно посміхалися мені

 

Відтоді топлюсь вже у них, подібно чуду

Ці очі, що спасли мене, я вік їм вдячна буду

Спасли мене ті синії безодні,

Подарувавши сенс життя мені.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше