"Розлука не стирає кохання"

1

Ти пішов, і залишився тільки вітер,

Що носить твоє ім’я крізь порожні кімнати.

Мов хвилі, що б’ються об берег,

Розлука б’є по серцю, залишаючи слід.

2

Я пам’ятаю кожен дотик і погляд,

Що гріли душу мов сонце.

Мов роса на квітах ранкових,

Спогади блищать у тиші і самоті.

3

Кожен день без тебе — мов сірий туман,

І навіть сміх здається чужим.

Мов вітер, що колише високі трави,

Сум прокрадається крізь думки й серце.

4

Та я відчуваю тебе всередині,

Навіть коли очі не бачать твоєї посмішки.

Мов зорі, що світять у нічній темряві,

Любов живе тихо, непомітно для світу.

5

Я згадую моменти, коли були разом,

І серце тремтить від ніжності й жалю.

Мов хвилі, що гладять берег,

Почуття не згасає, навіть у відстані.

6

Я пишу твоє ім’я у думках,

І воно звучить, мов тихий шепіт у вітрі.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Любов наповнює душу, не зважаючи на час.

7

Кожна ніч стає довшою без тебе,

І тиша кричить від самотності.

Мов річка, що тече крізь долини,

Почуття знаходить шлях всередині серця.

8

Я бачу твою посмішку у снах,

І відчуваю тепло, що колись було поруч.

Мов зорі, що мерехтять у темряві,

Любов живе, незважаючи на розлуку.

9

Кожна сльоза — немов чиста роса,

Що змиває біль, але залишає спогади.

Мов хвилі, що б’ються об берег,

Почуття сильне, як ніколи раніше.

10

Я вчуся жити з цією відстанню,

І розумію, що кохання не вимірюється рядом.

Мов вітер, що колише високі трави,

Справжнє почуття залишається всередині.

11

Кожен спогад — мов промінь світла,

Що гріє душу, навіть у темряві.

Мов роса на траві ранковій,

Любов очищає серце, дарує надію.

12

Я відчуваю твоє присутність у тиші,

І серце тремтить від тихих радощів.

Мов хвилі, що гладять берег,

Почуття живе, не потребуючи слів.

13

Я знаю, що розлука — лише випробування,

І воно зміцнює справжнє кохання.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Серця залишаються з’єднаними, незважаючи на відстань.

14

І навіть якщо ти далеко,

Я відчуваю тепло твого дотику у думках.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Любов живе всередині, сильна й незламна.

15

І я зрозуміла: розлука не може стерти кохання,

Воно залишиться назавжди у серці моєму.

Мов світло, що пробивається крізь темряву,

Почуття залишається вічним, незважаючи на відстань.