"Таємне кохання"

1

Я тримаю твоє ім’я в серці тихо,

Немов коштовність, що не можна показати світу.

Мов вітер, що колише високі трави,

Почуття живе всередині, непомітне для очей.

2

Кожен твій погляд, навіть випадковий,

Розпалює таємний вогонь у душі.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Любов спалахує в серці, але мовчить назовні.

3

Я мрію про твої руки, але тримаю їх у думках,

Бо світ не готовий до нашого почуття.

Мов хвилі, що б’ються об берег,

Біль і радість переплітаються в тиші.

4

Кожна зустріч — мов подарунок долі,

Що змушує серце битися швидше.

Мов роса на квітах ранкових,

Пристрасть проростає непомітно, але впевнено.

5

Я відчуваю твою присутність у кожному русі,

І серце тремтить від тихих почуттів.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Любов живе всередині, немов захована скарбниця.

6

Кожне слово, промовлене тобою,

Немов музика, що грає лише для мене.

Мов хвилі, що гладять берег,

Почуття наповнює серце і душу.

7

Я боюся втратити цей внутрішній світ,

Бо таємне кохання — моє таїнство.

Мов зорі, що світять у нічній темряві,

Справжні почуття живуть у тиші і світлі.

8

Кожен дотик у думках стає святом,

І навіть відстань не зменшує його сили.

Мов річка, що тече крізь долини,

Почуття тече тихо, непомітно для світу.

9

Я дивлюся на тебе і мрію мовчки,

Бо реальність не дозволяє бути разом.

Мов вітер, що колише високі трави,

Любов живе всередині, немов таємний промінь.

10

Кожен день я зберігаю це почуття,

І воно робить мене живою й ніжною.

Мов хвилі, що б’ються об берег,

Почуття грає в серці таємну мелодію.

11

Я відчуваю, як серце б’ється швидше,

Коли ти поруч, навіть мовчазно.

Мов сонце після дощу,

Любов гріє душу, але ховається від очей.

12

Я розумію: це кохання не може бути явним,

Але його сила безмежна всередині.

Мов роса на траві ранковій,

Почуття чисте і світле, незважаючи на таємницю.

13

І навіть якщо світ не побачить його,

Я знаю: воно справжнє і живе.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Серце оберігає його немов дорогоцінний скарб.

14

Таємне кохання вчить мене терпінню,

Воно робить мене сильнішою і глибшою.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Почуття пробуджує душу і дає силу.

15

І я зберігаю його назавжди в серці,

Немов світло, що пробивається крізь темряву.

Мов хвилі, що гладять берег,

Таємне кохання живе, сильне й вічне всередині мене.