"Любов і біль"

1

Твоє кохання було мов буря,

Що зірвала спокій і залишила після себе шторм.

Мов вітер, що рве високі трави,

Серце розбивалося, але я відчувала кожен порив.

2

Я сміялася й плакала одночасно,

Бо пристрасті не можна стримати.

Мов хвилі, що б’ються об скелі,

Почуття розривали серце і душу.

3

Ти торкався мене, а я відчувала сум і бажання,

Мов сонце після грози, що гріє і сліпить.

Мов роса на квітах ранкових,

Біль і ніжність змішувалися в одному подиху.

4

Кожен твій погляд був викликом,

Що змушував сумніватися і вірити водночас.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Серце відчувало себе живим і розбитим.

5

Я шукала себе серед руїн почуттів,

І кожна сльоза була уроком.

Мов хвилі, що гладять берег,

Біль навчив мене цінувати щастя і свободу.

6

Твої слова гріли і рвали одночасно,

Немов вогонь, що обпікає і зігріває.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Кохання залишало слід глибоко всередині.

7

Я відчувала, як серце тремтить від переживань,

І навіть страх ставав частиною життя.

Мов хвилі, що б’ються об берег,

Біль і пристрасть перепліталися невіддільно.

8

Та з кожним днем я ставала сильнішою,

І розуміла ціну пережитого.

Мов річка, що тече крізь долини,

Почуття очищували душу, даруючи мудрість.

9

Я сміялася і плакала в тиші ночі,

І світ здавався одночасно світлим і темним.

Мов зорі, що мерехтять у нічній тиші,

Любов залишала відбиток назавжди.

10

Я навчилася приймати біль,

Як частину справжнього життя і кохання.

Мов вітер, що колише високі трави,

Серце росло, незважаючи на розбиті шматки.

11

Кожен спогад був немов урок,

Що навчив розрізняти справжнє і тимчасове.

Мов хвилі, що гладять берег,

Почуття формували мене, робили сильнішою.

12

Я відчувала свободу всередині руїн,

І розуміла ціну власної душі.

Мов сонце після довгої ночі,

Любов давала тепло, навіть коли боляче.

13

Твоє кохання руйнувало, але й будувало,

І я ростилася на уламках серця.

Мов роса на квітах ранкових,

Біль ставав частиною краси життя.

14

І навіть якщо шрами залишаються назавжди,

Я знаю: це почуття навчило любити.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Справжнє кохання ніколи не згасає.

15

І я зрозуміла: любов може руйнувати і зцілювати,

І саме вона змушує рости і знаходити себе.

Мов світло, що пробивається крізь хмари,

Почуття залишиться назавжди в серці моєму.