Вірші Про Кохання

"Невзаємне почуття" 90

1

Я люблю тебе мов тихе море,

Що стиха б’ється об берег самотній.

Мов вітер, що носить осіннє листя,

Почуття рветься крізь серце без відповіді.

 

2

Кожен твій погляд — наче сонце для інших,

А мене лишає тінню на узбіччі.

Мов роса на квітах ранкових,

Сльози блищать у тиші мого суму.

 

3

Я мрію про твої обійми,

Та вони ніколи не стануть моїми.

Мов хвилі, що б’ються об скелі,

Біль повторюється, невидимий для світу.

 

4

Я шепочу твоє ім’я у нічній тиші,

І серце тремтить від нестримної туги.

Мов зорі, що світять крізь хмари,

Надія живе, навіть коли відповідь немає.

 

5

Кожен день без тебе мов тьмяний,

І навіть сонце здається холодним.

Мов вітер, що колише високі трави,

Сум проникає крізь думки і тіло.

 

6

Я бачу твоє щастя з іншими,

І серце розривається, але мовчить.

Мов хвилі, що відступають від берега,

Біль тихо накочується, залишаючи слід.

 

7

Та попри все, я не шкодую почуттів,

Бо вони навчили мене щирості.

Мов річка, що тече крізь долини,

Любов, хоч невзаємна, не зникає.

 

8

Я зберігаю спогади про нас,

Навіть якщо вони ніколи не стануть реальністю.

Мов зорі, що світять у нічній темряві,

Почуття продовжує світити тихо всередині.

 

9

Я мрію про день, коли біль мине,

І серце відчує свободу і спокій.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Любов залишає тепло, навіть у стражданні.

 

10

Я вчуся жити з цією пустотою,

І знаходити радість у дрібницях життя.

Мов хвилі, що гладять берег,

Сум стає частиною душі, але не руйнує її.

 

11

Кожен спогад — мов тихий промінь світла,

Що гріє серед темряви розчарувань.

Мов роса на траві ранковій,

Почуття очищає і зміцнює серце.

 

12

Я розумію, що кохання не завжди взаємне,

Та воно формує душу і робить глибшою.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Справжні почуття не зникають ніколи.

 

13

Я відчуваю свободу у прийнятті болю,

І серце співає навіть у тиші.

Мов сонце після довгої ночі,

Любов дарує тепло, хоч і мовчазне.

 

14

І навіть якщо ти ніколи не будеш моїм,

Я ціную цей дар — відчувати глибоко.

Мов вітер, що колише високі трави,

Почуття живе в мені, сильне й невидиме.

 

15

І я знаю: невзаємне кохання не знищує,

Воно навчає любити щиро і без страху.

Мов світло, що пробивається крізь темряву,

Почуття залишиться назавжди у моєму серці.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше