"Перше кохання"

1

Твої очі вперше зачепили мою душу,

І серце забило швидше, ніж я могла зрозуміти.

Мов вітер, що колише високі трави,

Перше кохання розквітло у серці мов квітка.

2

Я пам’ятаю наші перші слова,

Що звучали незграбно, але щиро.

Мов роса на квітах ранкових,

Вони залишили слід на душі назавжди.

3

Кожна зустріч була мов диво,

І світ здавався яскравішим і теплішим.

Мов зорі, що світять у нічній темряві,

Почуття спалахували у кожному погляді.

4

Ми сміялися разом, і це було щиро,

Немов музика, що лунає крізь час.

Мов хвилі, що гладять берег,

Радість першого кохання обіймала серце.

5

Та разом з радістю прийшов і біль,

Бо перше кохання часто крихке й нетривке.

Мов вітер, що рве осіннє листя,

Розлука залишила сум у душі.

6

Я пам’ятаю перший поцілунок,

Що залишив смак і тепло на губах.

Мов сонце, що сходить після дощу,

Спогади гріють і одночасно ріжуть серце.

7

Кожен дотик був мов обіцянка,

Що світ тримає нас разом.

Мов ріка, що тече крізь долини,

Перше кохання текло, не питаючи дозволу.

8

Я відчувала, як серце розквітало,

І кожен день був наповнений мріями.

Мов зорі, що світять у темряві,

Надія на щастя світилася яскраво.

9

Та час плив, і ми стали іншими,

І перше кохання стало частиною минулого.

Мов хвилі, що відступають від берега,

Спогади лишають легкий сум на серці.

10

Я пам’ятаю, як боляче було прощатися,

І як важко було відпустити твою руку.

Мов вітер, що несе холод осені,

Розлука змусила серце тремтіти від суму.

11

Та навіть у болі я вдячна долі,

Що дала мені відчути справжнє почуття.

Мов роса на траві ранковій,

Перше кохання залишило чистий слід.

12

Я навчаюся цінувати кожну мить,

І навіть сум стає частиною щастя.

Мов зорі, що світять крізь ніч,

Пам’ять про нас освітлює шлях серцю.

13

Я зберігаю цей образ у серці,

І він допомагає мені любити далі.

Мов сонце після бурі,

Перше кохання зігріває і дає надію.

14

І навіть якщо ми розійшлися,

Я знаю: воно формує душу й серце.

Мов вітер, що колише високі трави,

Спогади залишають теплий і ніжний слід.

15

І я усвідомлюю: перше кохання — це дар,

Що лишається назавжди, як світло в душі.

Мов світло, що пробивається крізь темряву,

Його тепло ніколи не згасне у серці моєму.