"Перша розлука"

1

Ти пішов, а серце моє залишилось із тобою,

Немов річка, що тече без упину.

Мов вітер, що носить листя осіннє,

Сум і спогади кружляють у душі.

2

Я згадую твою усмішку й лагідні слова,

І сльози тихо крапають на подушку.

Мов зорі, що світять крізь нічну тьму,

Надія і сум переплітаються всередині.

3

Кожен день без тебе здається довгим,

І відчуття порожнечі не відпускає.

Мов хвилі, що б’ються об скелі,

Розлука ріже серце і пробуджує бажання.

4

Я відчуваю твою відсутність у кожному подиху,

І серце плаче тихо, беззвучно для світу.

Мов вітер, що колише високі трави,

Кожна мить нагадує про тебе.

5

Моя душа шукає тебе у спогадах,

І вони водночас гріють і ріжуть.

Мов роса на квітах ранкових,

Сум блищить сльозами й надією.

6

Я мрію про день, коли ми знову зустрінемось,

І серце відчує повне полегшення.

Мов сонце після довгої ночі,

Твоя присутність зігріє душу.

7

Кожен дотик пам’яті — мов музика,

Що лунає всередині тихо, але впевнено.

Мов хвилі, що гладять берег,

Спогади про нас ніжно окрилюють серце.

8

Я відчуваю біль від розлуки, але він терпимий,

Бо знаю: кохання не зникає з відстанню.

Мов зорі, що світять у нічній тиші,

Надія зберігається, навіть коли сум великий.

9

Я бачу твоє обличчя у снах,

І прокидаюся з серцем, що тремтить.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Ти залишаєш слід у кожному пориві думок.

10

Я намагаюся жити, не піддаватися суму,

Але серце пам’ятає кожен твій дотик.

Мов хвилі, що повертаються до берега,

Біль і надія переплітаються назавжди.

11

Кожен день без тебе — урок терпіння,

І навіть темрява розлуки стає частиною нас.

Мов ріка, що тече крізь долини,

Почуття знаходять шлях крізь час і відстань.

12

Я зберігаю надію, мов світло у ночі,

Що одного дня ми знову будемо разом.

Мов зорі, що світять крізь хмари,

Любов і віра підтримують душу.

13

І навіть якщо розлука довга,

Серце не забуває справжнє кохання.

Мов сонце, що сходить над світом,

Спогади про нас освітлюють шлях і гріють.

14

Я чекаю миті зустрічі, мов подарунка долі,

І тоді сум перетвориться на радість.

Мов вітер, що несе аромат весни,

Кохання оживе з новою силою.

15

І я знаю: перша розлука не зламає серця,

Бо справжнє почуття живе, незважаючи на відстань.

Мов світло, що пробивається крізь темряву,

Надія і кохання залишаться назавжди разом.