"Сліди болю"

1

Ти був поруч, а тепер залишив порожнечу,

Що тягне серце у безмежну темряву.

Мов вітер, що рве старе листя з дерев,

Кожне спогад залишив слід болю.

2

Я згадую твої слова і погляди,

Що колись гріли душу, мов промінь сонця.

Мов хвилі, що б’ються об кам’янистий берег,

Біль проникає крізь тіло і серце.

3

Я намагаюся жити далі, робити вигляд,

Що світ навколо спокійний і милий.

Мов тіні, що танцюють на стінах,

Спогади крутять душу у коловороті суму.

4

Моє серце б’ється тихо й обережно,

Немов боячись зустріти твій образ у думках.

Мов роса на квітах ранкових,

Сльози тихо падають і не приносять полегшення.

5

Кожен крок нагадує про твої сліди,

Що залишилися у серці без права на забуття.

Мов хвилі, що повертаються знову і знову,

Пам’ять болить, але навчає мене жити.

6

Я бачу твою присутність у снах,

І прокидаюся з серцем, що стукає швидко.

Мов вітер, що несе холод восени,

Відчуття втрати огортає тіло й душу.

7

Я намагаюся знайти сенс у пустоті,

Та кожен день нагадує про минуле.

Мов зорі, що згасають у ранковому світлі,

Любов залишає слід навіть у темряві.

8

Я відчуваю біль, що не зникає,

І він стає частиною моєї сутності.

Мов ріка, що тече крізь пустелі,

Сум про тебе огортає моє серце.

9

Я намагаюся забути, закрити серце,

Але пам’ять знаходить шлях крізь думки.

Мов хвилі, що б’ються об берег,

Біль приходить знову, незважаючи на надію.

10

Я плачу тихо, щоб ніхто не чув,

Бо біль особистий — це тиха жертва.

Мов дощ восени, що невпинно падає,

Сльози змивають минуле, але не забирають його.

11

І навіть якщо ти більше не повернешся,

Я зберігатиму слід нашої любові.

Мов вітер, що колише високі трави,

Вони живуть всередині, навіть коли ти далеко.

12

Кожна згадка — мов ніжний дотик,

Що одночасно гріє й ріже серце.

Мов роса на траві ранковій,

Біль і пам’ять переплітаються назавжди.

13

Я навчаюся жити з цим почуттям,

Ховаючи його у глибинах душі.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Любов і страждання світять тихо, але постійно.

14

І навіть якщо серце більше не належить тобі,

Сліди залишаються назавжди.

Мов сонце після бурі,

Пам’ять і біль живуть разом у моєму серці.

15

І я знаю: нещасливе кохання не минає,

Воно формує душу, робить сильнішою і глибшою.

Мов світло, що пробивається крізь темряву,

Сліди любові залишаються на все життя.