"Біль і мрії"

1

Я люблю тебе мов тихий вітер,

Що лоскоче трави і не зупиняється.

Та ти не знаєш про моє серце,

І кожен день приносить лише біль і сум.

2

Я бачу тебе серед інших усмішок,

І серце рветься від заздрості й надії.

Мов хвилі, що розбиваються об скелі,

Мої почуття б’ються, не знаходячи спокою.

3

Я мрію про твої руки, що тримають мене,

Та вони належать комусь іншому.

Мов зорі, що світять крізь хмари,

Моя любов тихо горить у темряві.

4

Кожен погляд на тебе — як голка у серці,

І біль змішується з мріями про «що було б».

Мов дощ, що падає на холодні дахи,

Сльози падають тихо, без сліду для світу.

5

Я тримаю у серці твоє ім’я,

Мов скарб, що ніколи не віддам нікому.

Мов ріка, що тече крізь темні долини,

Мої почуття тягнуться до тебе невидимо.

6

Я кажу собі: забудь, іди далі,

Та серце слухає лише твоє звучання.

Мов вітер, що носить аромат квітів,

Любов проникає крізь розум і тіло.

7

Я бачу твої миті щастя з іншими,

І це ріже глибше, ніж я могла б сказати.

Мов хвилі, що повертаються до берега,

Біль приходить знову, незважаючи на надію.

8

Я пишу листи, що ніколи не відправлю,

І в кожному рядку звучить щире «люблю».

Мов зорі, що мерехтять у нічній тиші,

Моя любов світить тихо, але впевнено.

9

Я мрію про день, коли ти зрозумієш,

Що моє серце було віддане тобі назавжди.

Мов сонце після довгої дощової ночі,

Надія тремтить, навіть коли сум повний.

10

Кожна спільна мить у спогадах — як скарб,

Що гріє серце, навіть коли ти далеко.

Мов роса на траві ранковій,

Спогади блищать, дарують тепло і сум водночас.

11

Я відчуваю тебе у снах і у думках,

І це одночасно радість і тягар.

Мов вітер, що гладить високі трави,

Почуття мої кружляють у серці безпечно і страшно.

12

Я відчуваю сміх твій, що лунає десь поруч,

І відчуваю, як серце стискається від неможливого.

Мов хвилі, що б’ються об скелі,

Біль і мрії переплітаються назавжди.

13

Я навчаюся жити з цим почуттям,

Ховаючи його у глибинах душі.

Мов зорі, що світять крізь темряву,

Любов і страждання світять тихо, але постійно.

14

І навіть якщо ти ніколи не будеш моїм,

Я берегтиму ці почуття назавжди.

Мов весняний дощ, що оживляє землю,

Біль і мрії живуть разом у серці моєму.

15

І я знаю: невзаємне кохання — це школа,

Що вчить терпінню, надії і глибині.

Мов світло, що пробивається крізь хмари,

Біль і мрії роблять серце сильнішим і живим.