"Перше серце"

1

Ти був першим промінчиком у моєму світі,

Що розганяв тіні суму й самотності.

Мов ранкове сонце, що з’являється крізь хмари,

Твоє кохання зігрівало моє серце ніжно.

2

Я пам’ятаю твої погляди, мов зорі,

Що світили мені у нічній темряві.

Мов вітер, що колише високі трави,

Ти торкався душі тихо й невидимо.

3

Ми сміялися разом, і світ здавався безмежним,

Немов річка, що тече вільно серед полів.

Мов пташка, що прагне злетіти високо,

Я літала у мріях разом із тобою.

4

Кожен поцілунок був відкриттям нового світу,

І навіть мовчання промовляло кохання.

Мов роса на квітах ранкових,

Миті з тобою блищали і не забувалися.

5

Твої слова гріли душу, мов промінь світла,

І серце розкривалося, мов пелюстка квітки.

Мов зорі, що мерехтять у безмежжі,

Твоє кохання залишило слід назавжди.

6

Ми гуляли під дощем, сміялися і падали,

І навіть буря не змогла зруйнувати наш світ.

Мов хвилі, що гладять берег,

Ніжність нашого кохання текла природно.

7

Я зберігаю спогади у серці, мов скарби,

Бо знаю, що перше кохання не зникає.

Мов вітер, що носить аромат квітів,

Вони живуть всередині, навіть коли ти далеко.

8

Ми писали листи й малювали сни разом,

І кожна мить була немов вічність.

Мов ріка, що знаходить шлях до моря,

Наше кохання пробивалося крізь усі перешкоди.

9

І навіть зараз, коли час розділив нас,

Я відчуваю тепло твоєї присутності.

Мов сонце після довгого дощу,

Твоє світло освітлює мою душу.

10

Я згадую твої руки, що тримали мене міцно,

І серце тремтить від спогадів про щастя.

Мов зорі, що світять крізь нічну темряву,

Пам’ять про тебе залишається ясною і чистою.

11

Кожен сміх і кожен дотик — як пісня,

Що лунає тихо всередині мене.

Мов роса на траві ранковій,

Вони дарують ніжність і тепло моєму серцю.

12

Я відчуваю твою любов у кожному сні,

І навіть сон несе тебе поряд.

Мов вітер, що несе пісню весни,

Твоє кохання живе у моєму серці безмежно.

13

Ми були першими для одне одного,

І цей слід назавжди залишиться живим.

Мов хвилі, що повертаються до берега,

Пам’ять про тебе не згасне ніколи.

14

І навіть якщо світ зміниться, і ти далеко,

Я зберігатиму наше перше кохання.

Мов весняний дощ, що оживляє землю,

Воно наповнює душу щастям і ніжністю.

15

І я знаю: перше серце завжди пам’ятає,

Що любило щиро, щиро й назавжди.

Мов світло, що пробивається крізь темряву,

Твоє кохання залишиться зі мною вічно.