"Приховане серце"

1

Я бачу тебе щодня, мов сонце у вікні,

Але ніхто не знає про вогонь у моїй душі.

Мов тінь, що ховається за світлом,

Я тримаю почуття глибоко, не видаючи.

2

Ти смієшся серед друзів, і серце моє тремтить,

Немов вітер, що колише високі трави.

Я мрію про дотик, про тихе «люблю»,

Що залишається лише у думках моїх.

3

Мої слова не відважуються полетіти до тебе,

Бо страх і сором тримають їх у грудях.

Мов хвилі, що б’ються об скелі,

Почуття рвуть мене зсередини безшумно.

4

Я дивлюся, як ти проходиш повз,

І серце б’ється швидше, але непомітно.

Мов зорі, що світять крізь туман,

Твоє існування освітлює моє серце тихо.

5

Мої очі шукають тебе у натовпі,

І навіть випадковий погляд — мов дарунок.

Мов роса на квітах ранкових,

Моє кохання блищить у тиші і самотності.

6

Я тримаю спогади про миті разом,

Що ніколи не стануть нашими офіційно.

Мов вітер, що носить листя восени,

Моє серце прагне тебе, але мовчить.

7

Я пишу у щоденнику слова, що не скажу,

І кожен рядок — крик душі невидимий.

Мов дощ, що падає на порожні вулиці,

Почуття проливаються тихо на папір і серце.

8

Ти смієшся, і я знову закохуюся,

Немов птах, що пробує злетіти вільно.

Мов річка, що тече крізь темні долини,

Моя любов шукає шлях до тебе постійно.

9

Я бачу твою ніжність у погляді на інших,

І серце стискається від невидимого болю.

Мов хвилі, що розбиваються об берег,

Біль таємного кохання рве мене зсередини.

10

Я мрію про день, коли скажу тобі,

Що моє серце належить тільки тобі.

Мов сонце, що сходить після довгої ночі,

Надія тремтить у грудях тихо, але впевнено.

11

Я боюся відштовхнути тебе словами,

Бо нерозділене почуття — крихке й ніжне.

Мов зорі, що падають у темряві,

Моя любов світить, але залишається непомітною.

12

Я відчуваю твою присутність поруч,

І навіть відстань не зменшує жаги.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Почуття проникає крізь серце тихо й глибоко.

13

Кожен день мовчання — як випробування,

Але серце не може зупинитися.

Мов листя, що падає восени,

Кожне почуття залишає слід назавжди.

14

І навіть якщо ніколи не скажу тобі,

Ти завжди в моєму серці й душі.

Мов весняний дощ, що оживляє землю,

Моє приховане кохання живе й росте щодня.

15

І я знаю: таємне серце не вмирає,

Навіть коли світ не знає його імені.

Мов світло, що пробивається крізь хмари,

Моя любов залишає слід назавжди.