"Повернення світла"

1

Ти з’явився раптово, мов промінь сонця,

Що розганяє темряву довгих ночей.

І серце знову тремтить від надії,

Бо я відчуваю тепло твого погляду.

2

Ми стояли мовчки, але все зрозуміли,

Що розлука не зруйнувала почуттів.

Мов річка, що знаходить шлях до моря,

Любов знаходить дорогу назад до нас.

3

Твої руки торкнулися моїх обережно,

І холод минулого розтанув миттєво.

Мов вітер, що знімає туман з полів,

Твоя присутність прояснила мою душу.

4

Я відчував запах твого волосся,

Що приносив спогади і нові відчуття.

Мов квітка, що розкриває пелюстки навесні,

Серце оживало від твоєї ніжності.

5

Ми сміялися тихо, але щиро,

І світ здався мені теплим і рідним.

Мов зорі, що світять після бурі,

Любов знову засяяла в наших очах.

6

Ти шепотів слова, які я так чекала,

І кожне звучало мов музика для душі.

Мов дощ, що змиває пил з вулиць міста,

Твоє кохання очищало моє серце.

7

Ми дивилися один одному в очі,

І навіть мовчання говорило про почуття.

Мов хвилі, що гладять берег,

Ніжність між нами текла легко й природно.

8

Я відчув силу обіймів твоїх,

Що забрали весь біль минулого.

Мов сонце після довгої ночі,

Ти приносив тепло, на яке я чекала.

9

Серце стукало швидше від радості,

І думки про розлуку танули, як лід.

Мов вітер, що несе аромат квітів,

Любов кружляла в нас безмежно й вільно.

10

Ми крокували разом під тихим небом,

І навіть місяць здався близьким і ясним.

Мов пташки, що повертаються додому,

Наші душі з’єдналися після довгого шляху.

11

Я боялася, що минуле знову розлучить нас,

Але ти тримав мою руку міцно і впевнено.

Мов зоря, що веде мандрівника,

Твоя любов вказала шлях назад до щастя.

12

Ми говорили про все і нічого водночас,

І кожне слово було доказом кохання.

Мов річка, що обіймає береги,

Ми злилися в одне ціле в тихій гармонії.

13

Я відчував кожен твій подих поряд,

І він дарував відчуття безпеки й тепла.

Мов вітер, що несе свіжість ранку,

Твоє повернення оживило моє серце.

14

Ми сиділи, тримаючись за руки,

І навіть тиша була мов спільна пісня.

Мов весняний дощ, що оживляє землю,

Любов наповнила наші душі повністю.

15

І я знаю, що після розлуки знову зустрілися,

Що серця наші знову б’ються в унісон.

Мов світло, що пробивається крізь хмари,

Любов відроджується і ніколи не згасне.