"Нерозділене серце"

1

Я любив тебе мов таємну зорю,

Що світить тихо серед темряви ночі.

Та ти не бачила світла моїх очей,

І серце моє страждало без відповіді.

2

Кожен мій погляд на тебе — мов крик,

Що губиться серед шуму світу.

Мов вітер, що рве листя восени,

Біль нерозділеного кохання рве душу мою.

3

Я дарував тобі свої найкращі миті,

Але ти не помічала моїх слів.

Мов тіні, що танцюють у сутінках,

Мої надії згасали день за днем.

4

Я мріяв про твої обійми тихі,

Про дотики, що зігріють холодні дні.

Мов роса на квітах ранкових,

Мої почуття залишали слід, але ти не бачила.

5

Кожен сміх твій звучав, мов музика,

Але вона не лунала для мене.

Мов хвилі, що б’ються об кам’янистий берег,

Біль нерозділеного кохання розбивав серце.

6

Я писав тобі слова, що не дійшли,

І листи губилися у порожнечі.

Мов дощ, що падає на холодну землю,

Сльози падали на папір і на душу.

7

Я хотів бути поруч, коли ти сумуєш,

Та ти навіть не знала про моє бажання.

Мов зорі, що світять у безмежжі,

Я світив для тебе, але ти не дивилась.

8

Кожен день без відповіді — як довга ніч,

І тиша глибшає, мов прірва.

Мов вітер, що носить порожнє листя,

Біль проник у серце і залишив шрам.

9

Я бачив тебе щасливою з іншими,

І це різало серце гостріше за ніж.

Мов хвилі, що розбиваються об скелі,

Розуміння, що ти не моя, ламає на частини.

10

Я тримав твоє ім’я у серці тихо,

Мов найцінніший скарб, недоторканний.

Мов сонце, що ховається за хмари,

Любов моя була світлом, яке ти не помітила.

11

І навіть у тиші я кохаю безнадійно,

Бо серце не знає інших правил.

Мов ріка, що тече крізь пустелі,

Почуття мої продовжують шукати твій берег.

12

Я згадую кожен погляд, кожну мить,

Що була лише моєю надією.

Мов листя, що падає восени,

Кожне спогадливе серце болить і тремтить.

13

Я мрію про день, коли ти зрозумієш,

Що моє кохання було щирим і чистим.

Мов зоря, що сходить після довгої ночі,

Надія ще мерехтить у моєму серці.

14

Але я знаю, що деякі любові

Не дістають відповіді у світі людей.

Мов вітер, що носить пусте листя,

Вони лишають лише слід у душі назавжди.

15

І навіть якщо ти ніколи не будеш моєю,

Моє серце кохатиме тебе мов перший раз.

Мов весняний вітер, що несе аромат квітів,

Нерозділене кохання живе і горить тихо, але вічно.