"Через бурі разом"

1

Ми йшли крізь дощ і крізь хуртовину,

Та тримались за руки, мов у єдину лінію.

Серце стукало сильно, бо знало — не самі,

І кохання наше витримає всі драми.

2

Ти дивився у очі, і я знала — правда,

Що разом ми сильніші, навіть крізь біду й заздрість.

Мов промінь світла серед нічної пітьми,

Любов світилася ніжно, не здаючись ворогам.

3

І навіть коли слова губилися в страху,

Мов вітер, що носить листя у пусту.

Ми тримались міцно, не відпускаючи руки,

Бо кохання — це сила, що долає розлуку.

4

Кожен сміх наш лунав мов дзвони,

І розганяв сум і хмари гармонійно.

Мов ріка, що б’ється крізь скелі й каміння,

Любов несла з собою спокій і відчуття.

5

І навіть заздрість світу не змогла нас зламати,

Бо серця знали: тільки разом ми щасливі.

Мов зорі, що світять у темряві,

Любов сяяла яскраво і ніжно.

6

Ми плакали, ми сміялися, і кожна мить,

Мов перлина у скрині, була варта життя.

Мов вітер, що колише високі трави,

Кохання не покидало наші душі.

7

І навіть розлуки, що приходили несподівано,

Мов буря, що гримить крізь ліси й поля,

Не могли витерти слід нашого серця,

Бо любов лишалася і жила у нас.

8

Кожен обійм був доказом відданості,

Кожен поцілунок — мов обітниця вічності.

Мов промінь сонця після темної ночі,

Любов гріла, лікувала і дарувала надії.

9

І навіть коли світ намагався нас роз’єднати,

Ми знали — це лише випробування.

Мов річка, що знаходить шлях до моря,

Кохання прокладало шлях до спільного життя.

10

Ми йшли разом, і світ здавався новим,

Кожен день був немов подарунок долі.

Мов весняний дощ після довгої зими,

Любов оживляла серця й дарувала світло.

11

І навіть труднощі не могли зруйнувати нас,

Бо серця впізнали справжню силу почуттів.

Мов камінь, що витримав бурю й віки,

Любов залишалася міцною і вічною.

12

Ми сміялися, плакали, і кожен дотик

Був доказом того, що ми разом.

Мов зоря, що світить у нічному небі,

Любов сяяла ніжно і яскраво.

13

Кожен день поруч був святом,

Кожна хвилина — доказ сили серця.

Мов роса на квітах у ранкову годину,

Кохання світилася ніжно, мов мелодія.

14

І навіть темні дні ставали світлими,

Бо серця знали: ми разом — це сила.

Мов промінь сонця крізь густі хмари,

Любов світилася яскраво і назавжди.

15

І я знаю: навіть крізь бурі й заздрощі,

Кохання витримує все, що дає життя.

Мов весна після довгої холодної зими,

Воно залишається в серцях назавжди.