"Несподіваний промінь"

1

Він з’явився раптово, немов вітер,

Що змінює напрямок у безмежному полі.

Мов сонце, що прориває хмари,

Кохання увійшло, несподіване і яскраве.

2

Серце відчуло незнайомий трепет,

І світ став іншим від одного погляду.

Мов хвиля, що накриває берег,

Любов рознесла все старе й звичне.

3

Ми сміялися, і сміх лунав від радості,

Мов дзвони, що сповіщають свято.

Кожен дотик — немов відкриття нового світу,

І серце зупинялося від щастя.

4

І навіть буденні миті стали важливими,

Бо поруч був той, хто змінює все.

Мов зоря, що раптово спалахує у ночі,

Кохання засіяло яскраво і несподівано.

5

Ми відчували дотик один одного без слів,

І кожен погляд говорив більше за промову.

Мов ріка, що прорізає скелі роками,

Любов залишила глибокий слід у душі.

6

Іноді серце здригалося від страху,

Бо кохання з’являлося несподівано і швидко.

Мов буря, що приходить без попередження,

Воно змінювало все, що було стабільним.

7

Ми йшли разом, і світ здавався новим,

Кожен день приносив відчуття дива.

Мов весняний дощ після довгої спеки,

Любов освіжала і пробуджувала життя.

8

Ми сміялися, плакали і обіймалися,

І серце відчуло, що цей момент вічний.

Мов промінь сонця крізь темні хмари,

Кохання освітлювало шлях попереду.

9

Кожен дотик був обіцянкою,

Кожен погляд — доказом незламності.

Мов вітер, що носить запах квітів,

Любов проникала у найглибші куточки душі.

10

І навіть труднощі не могли зламати її,

Бо серце вже впізнало справжнє диво.

Мов камінь, що витримав бурю,

Кохання залишалося непохитним і вічним.

11

Кожен день поруч був як подарунок долі,

Кожна мить — доказ справжнього почуття.

Мов зоря, що світить серед темряви,

Любов приносила світло у наше життя.

12

Ми відчували одне одного без слів,

І мовчання було повне ніжності.

Мов роса на світанку,

Кохання освіжувало і дарувало надію.

13

І навіть коли світ здавався непривітним,

Серця знали: ми зустріли справжнє чудо.

Мов промінь світла у темряві ночі,

Любов залишала слід, що не зникне.

14

Ми йшли поруч, сміялися і трималися за руки,

І кожен день ставав святом серця.

Мов весна після довгої зими,

Кохання прокидалося, даруючи тепло.

15

І я знаю: навіть несподіване кохання

Може змінити життя назавжди.

Мов промінь сонця крізь темряву,

Воно залишається у серці навіки.