"Мовчазне серце"

1

Ми йшли різними дорогами, далеко одине від одного,

Але серце відчувало присутність іншого.

Мов тихий вітер серед полів,

Кохання росло мовчки, без слів.

2

Я думала про тебе у тиші ночі,

І кожен спогад зігрівав душу.

Мов зоря, що мерехтить у далекій темряві,

Ти був поряд, хоч і далеко.

3

І навіть буденні миті без тебе

Наповнювалися твоїм світлом у спогадах.

Мов ріка, що тихо тече крізь долини,

Любов знаходила шлях у серці.

4

Я відчувала твою усмішку крізь відстань,

І серце відгукувалося на кожен подих.

Мов промінь сонця крізь хмари,

Ти освітлював навіть найтемніші дні.

5

Іноді тиша здавалася важкою,

Але серце знало: кохання непомітне,

Мов коріння дерева під землею,

Зростає міцно і непохитно.

6

Кожен листок, що падав, нагадував про тебе,

Кожен подих вітру — твій дотик.

Мов музика, що лунає здалеку,

Любов звучала у серці, не потребуючи слів.

7

Ми переживали дні самотності,

І навіть розлука ставала випробуванням.

Мов вітер, що носить насіння,

Кохання проростало у душах тихо і непомітно.

8

Я ловила себе на думці,

Що не можу забути навіть миті,

Коли ти був поруч, мов магія,

Що залишила слід назавжди.

9

І навіть роки не могли стерти

Те, що виросло у серці мовчазно.

Мов камінь, що витримує течію ріки,

Кохання залишалося міцним і стійким.

10

Кожен сон ставав місцем зустрічі,

Кожна думка — мов обійми з тобою.

Мов зорі, що світять серед ночі,

Любов освітлювала шлях навіть на відстані.

11

Іноді я сміялася, думаючи про нас,

І серце відчувало радість миттєво.

Мов ріка, що знайшла своє русло,

Кохання знаходило шлях до обох сердець.

12

Ми росли, змінювалися, ставали іншими,

Але серце пам’ятало тепло і ніжність.

Мов тихий дощ у літній вечір,

Любов залишалася, живучи в глибині душі.

13

І навіть мовчання ставало промовистим,

І очі розмовляли за нас обох.

Мов вітер, що колише високі трави,

Кохання тихо об’єднувало серця.

14

Кожен день без тебе ставав уроком,

Але серце навчалося вірності і терпінню.

Мов дерево, що тягнеться до світла,

Любов зростала у глибині і міцніла.

15

І я знаю: навіть коли ми далеко,

Кохання мовчки росте у серцях обох.

Мов промінь світла крізь темряву,

Воно залишається назавжди між нами.