1
Я бачу тебе щодня, але не кажу нічого,
Бо серце боїться зрадити спокій моменту.
Мов тиша, що тягнеться крізь кімнату,
Моє кохання живе у мовчанні.
2
Ти смієшся, і я відчуваю тепло,
Хоч слова не потрібні для порозуміння.
Мов вітер, що м’яко колише дерева,
Мої почуття торкаються тебе непомітно.
3
Я дивлюся на твої очі з відстані,
І серце б’ється тихо, але впевнено.
Мов зоря, що світить серед ночі,
Любов залишається, хоч не висловлена.
4
Іноді я уявляю наші розмови,
І навіть у думках обіймаю тебе.
Мов тиха мелодія, що лунає у пустоті,
Моє серце шепоче твоє ім’я.
5
Ми йдемо поруч, але не завжди разом,
І очі розмовляють за нас обох.
Мов річка, що обережно огинає каміння,
Мовчання зберігає глибину почуттів.
6
Я боюся, що слова зіпсують досконалість,
Бо кохання мов тінь, що тримає баланс.
Мов промінь світла крізь щілину,
Ти відчуваєш мене, навіть коли я мовчу.
7
Іноді я плачу тихо у нічній тиші,
І сльози говорять більше, ніж слова.
Мов дощ, що живить землю,
Моя любов росте непомітно, але сильно.
8
Кожен твій погляд — немов промінь сонця,
Що проникає крізь мій сум.
Мов магія, що оживляє серце,
Мовчазна любов зігріває мене.
9
Я мрію про обійми, які ще не наважилася просити,
І серце тремтить від тих очікувань.
Мов листок, що висить на дереві,
Мої почуття тримаються крізь вітер і час.
10
І навіть якщо ми ніколи не проговоримо все,
Я знаю: серця розуміють одне одного.
Мов тихий потік, що несе життя,
Любов спілкується без слів і пояснень.
11
Кожен момент поруч з тобою — скарб,
Навіть якщо ми мовчимо.
Мов зоря, що мерехтить уночі,
Моє серце тримає тебе назавжди.
12
Іноді я уявляю майбутнє,
Де слова не потрібні, бо почуття відчутні.
Мов тихий дощ у літній вечір,
Кохання росте у глибині душі.
13
Ми сміємося, навіть мовчки,
І серце відчуває повноту щастя.
Мов вітер, що несе запах квітів,
Любов присутня у кожній миті.
14
І навіть роки не здатні зруйнувати,
Те, що зростало у тиші і спокої.
Мов дерево, що стоїть міцно у бурю,
Мовчазне кохання витримує все.
15
І я знаю: іноді мовчання сильніше за слова,
Бо воно тримає серця разом.
Мов невидима нитка, що з’єднує душі,
Любов залишається назавжди.