1
Ми сваримося, голоси лунають гучно,
І серце стискається від образ.
Мов грім у небі, що ламає тишу,
Та любов залишається всередині.
2
Кожен непорозумілий погляд
Стає уроком терпіння і довіри.
Мов камінь, що точиться водою,
Наші серця стають міцнішими.
3
Ми плачемо, кричимо, мов буря,
Але потім обійми знімають біль.
Мов сонце після дощу,
Любов розквітає знову, світлою.
4
Іноді слова ранять глибше за ножі,
Але серце відчуває правду:
Ми хочемо одне одного, попри все,
Мов річка, що не зупиняється перед камінням.
5
Кожна суперечка — це новий урок,
Що вчить слухати і розуміти.
Мов квітка, що проростає через тріщину,
Наше кохання стає сильнішим.
6
Ми вчимося прощати і відпускати,
І навіть сльози приносять полегшення.
Мов вітер, що змиває пил з вулиць,
Любов очищає серця.
7
Іноді ми мовчимо довго після бурі,
Але доторк рук повертає тепло.
Мов магія, що перетворює темряву на світло,
Кохання веде нас через непорозуміння.
8
Ми зростаємо разом, крок за кроком,
І кожен день приносить нові уроки.
Мов сходи, що ведуть до сонця,
Любов робить нас кращими.
9
Кожен спільний сміх після сварки
Стає святом серця.
Мов зоря, що проривається крізь хмари,
Наші серця знову зливаються в одне.
10
Ми кохаємо не попри проблеми,
А через них, бо вони нас зміцнюють.
Мов дерево, що росте у бурю,
Любов вкорінюється глибше щодня.
11
І навіть коли здається, що все втрачено,
Обійми повертають віру в нас.
Мов промінь світла крізь темні хмари,
Кохання веде до миру і гармонії.
12
Ми навчаємося чути серцем, а не лише словами,
І довіра росте у складні моменти.
Мов тихий потік, що знаходить дорогу,
Любов прокладає шлях через труднощі.
13
Ми сміємося разом після сліз,
І серце відчуває легкість.
Мов пісня, що народжується із тиші,
Наше кохання перетворює біль на радість.
14
І навіть роки не зможуть зруйнувати,
Те, що витримало суперечки і бурі.
Мов камінь, що стоїть у воді,
Любов витримує будь-які випробування.
15
І я знаю: через сварки і непорозуміння
Ми стали ближчими, сильнішими, щасливішими.
Мов сонце після грози,
Кохання завжди знаходить шлях до серця.