"Вогонь, що перетворився на світло"

1

Ми зустрілися у бурю і сльозах,

І серце горіло від невідомості.

Кожен дотик був страхом і бажанням,

Але ми не могли відвести погляд одне від одного.

2

Спочатку наші дні були темними,

Мов хмари затягли небо над нами.

Ми кохали, але страждання боліло,

І кожен крок був випробуванням.

3

Твої слова ранили, а очі кликали,

І я губилася між любов’ю і страхом.

Мов буря, що не дає спокою,

Наші серця билися у хаосі.

4

Але час м’яко розкривав істину,

І наш біль перетворювався на тепло.

Мов вогонь, що розгорається повільно,

Наше кохання стало світлом.

5

Ми навчилися прощати і розуміти,

І кожна сварка ставала сходинкою.

Бо справжнє кохання росте у труднощах,

І витримує навіть сильний вітер.

6

І поступово серця знайшли ритм,

Що співпав, мов музика душі.

Ми сміялися разом, плакали разом,

І відчували, що любов стає міцнішою.

7

Тепер кожен дотик приносить ніжність,

І очі світяться теплом і довірою.

Бо кохання, що пройшло бурю,

Стає сильним, чистим і безмежним.

8

Ми крокуємо разом по життю,

І світ навколо здається яскравішим.

Мов сад після дощу, що розквітнув,

Наші серця знайшли гармонію і спокій.

9

Кожен день — немов новий початок,

І кожен погляд — подарунок долі.

Ми кохаємо не тільки словами,

А й усією суттю, усім серцем.

10

І навіть коли спогади про біль виникають,

Ми сміємося і тримаємось за руки.

Бо знання того, що пройдено разом,

Дарує відчуття сили і щастя.

11

Ми оберігаємо любов, мов скарб,

І жоден вітер не зможе її зламати.

Бо справжнє кохання — це витримка і довіра,

Що розквітає після бурі.

12

Ми говоримо тихо, але очі промовляють,

І серце відчуває безмежну близькість.

Мовчання стає мовою любові,

Що сильніше за будь-які слова.

13

Ми разом зустрічаємо світанки і заходи,

І кожна мить — радість і натхнення.

Бо любов, що пережила темряву,

Стає світлом, що ніколи не згасне.

14

І навіть у простих дрібницях ми знаходимо щастя,

Мов квіти, що проросли крізь тріщини.

Бо кохання, що пройшло випробування,

Ніколи не втратить своєї сили.

15

І я знаю: ми сильні, бо разом пройшли все,

І тепер наші серця світяться від щастя.

Кохання наше — мов вогонь, що став світлом,

І воно живе назавжди у нас.